Дивний стовпник Симеон на Дивній горі

23 травня 2024
Серед подвижників віри Церква знає чимало великих мужів, які з дитинства обрали шлях наслідування Христа. 24 травня вшановується пам'ять одного із них – преподобного Симеона стовпника на Дивній горі. Це справді той випадок, коли життя стає житієм, а біографія взірцем святості. Ікона з його зображенням та чудеса, що відбувались завдяки молитві Симеона стали аргументом для отців VII Вселенського Собору, який затвердив вшанування ікон.

Преподобний Симеон народився в Антіохії. Його батько Іоан  загинув під час землетрусу під руїнами власного будинку. Мати Марта була побожною жінкою. Вона також зачислена до лику святих. З перших років свого життя Симеон був вибраним сосудом Божої благодаті. Він ніколи не брав до вуст ані м’яса, ані меду. Ще дитиною залишив він Антіохію і, за волею Божою, подався до Селевкії, у місцевість, що звалася Пина, а пізніше до монастиря, ігуменом якого був Іоан Стовпник. Це дивовижна історія, як ще зовсім маленький хлопчик ставав подвижником віри. Важко це уявити сьогодні, але п’ятилітній Симеон почав у всьому наслідувати Іоана, сам став на стовп й у безнастанній молитві і пості – бувало, що й десять днів нічого не їв, – пробув на стовпі шість років. Своє тіло він умертвляв надзвичайно жорстко, під волосяницею оперезався грубим волосяним шнуром, який так натер молоде тіло, що воно стало гнити, і лиш за наказом ігумена інші монахи зняли той шнур.
Після цього він став на стовп, що мав сорок ліктів висоти, і пробув там вісім років. Увесь час він перебував у молитві, і лиш якусь хвилю дрімав. Крім молитви, він читав святі книги.

Диявол мучив його страшними спокусами проти чистоти, не давав йому ні вдень, ні вночі спокою, але святий юнак молитвою і постом поборов усі спокуси. За це Господь наділив його даром творити чуда, оздоровляти хворих і проганяти бісів. Він провістив смерть ігумена Іоана, і справді, той помер з молитвою на вустах, наказавши братам, щоб наслідували чесноти преподобного Симеона, якого Бог вибрав з-поміж багатьох, щоб став образом досконалого життя.
Святий Симеон провістив, що перси спустошать Антіохію, – і так справді сталося, тоді багато народу загинуло, а багато пішло в неволю. Кажуть, що невільники, які просили в Бога помочі за посередництвом Його слуги преподобного Симеона, чудом стали звільнені, бо окови самі собою впали з їхніх рук. Під монастирською горою перси вбили стрілами одного сліпого дідуся.



Це духом своїм побачив святий Симеон, наказав братам принести вбитого і молитвою своєю випросив у Бога повернення до життя і здоров’я; дід той підвівся живий та зрячий і став голосно прославляти Господа.

Після восьми літ стояння на стовпі, святий, за промислом Божим, пішов на Дивну гору, що над рікою Оронтом, між Селевкією та Антіохією, і став мешкати на високому камені, де побудував собі маленьку комірчину. Сюди зі всіх сторін також приходили хворі, а він клав на них руки й оздоровляв їх. З часом він побудував для братів, що конче хотіли жити під його орудою, монастир і церкву. Святий Симеон помолився до Господа і в чудесний спосіб з каменя біля монастиря стало бити джерело. Іншого разу, коли монахи не мали що їсти, він учинив ще одне чудо, помноживши пшеницю в монастирській коморі. На 33-му році життя святий став священиком. Проживши на стовпі 70 років у незвичайній суворості життя і в надзвичайній святості, він пізнав, що наближається година його смерті. Він зібрав братію і сказав, щоб провадили своє життя в любові та шануванні чернечого правила, а потім душа його у молитві піднеслася до неба, якого він так прагнув усе своє життя.

Після його смерті діялося багато чуд. Вірні, почитаючи його пам’ять, зберігали ікони святого у своїх домівках, за посередництвом яких Бог у чудесний спосіб допомагав усім, що зверталися в молитвах по допомогу. Преподобний Іоан Дамаскин оповідає, що один купець в Антіохії, випросивши молитвами до преподобного Симеона оздоровлення, повісив його ікону на стіні свого дому і ставив перед нею свічки на честь святого. Іконоборці хотіли конче знищити ту ікону, але щойно один з них виліз, щоб її зняти, як раптом упав і тяжко потовкся. Те само сталося і з двома іншими іконоборцями. Про це чудо з життя преподобного Симеона йшла мова на Сьомому Вселенському соборі в Нікеї (787 р.), і Отці Собору виявили повну віру в нього. 24 травня за новоюліанським календарем Церква вшановує пам'ять преподобного стовпника Симона на Дивній горі.



Ось кондак цьому святому: «Вишнього бажаючи, нижнє відклав ти і як небо стовп збудував ти, ним зблиснув єси зорею чудес, преподобний і Христу всіх Богу молишся за всіх нас».

У той самий день Церква згадує святих мучеників Мелетія Стратилата, Іоана, Стефана і тих воїнів з родинами, що з ними постраждали.
Про мучеництво святого Мелетія Стратилата ми знаємо лише те, що страждання він прийняв від мучителя Антоніна близько 154 р. Після довгих мук, його розп’яли на дереві, а святих мучеників Феодора, Фавста, Стефана і всіх вірних воїнів що разом з ним постраждали (Церква говорить загалом про 1218 людей разом з дружинами і дітьми), , було вбито мечем.




Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459


5159 3351 0939 4102

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА