Як зарадити емоційному вигоранню під час війни

28 травня 2024
Все більше й більше українців стикаються з проблемою емоційного вигорання, спустошення, виснаження, з втратою мотивації і відчуттям постійної втоми. Такий психологічний стан – наслідок розладу, ослаблення духовних сил, особливо посилений в час важких випробувань війною.

«Вигорання» – це сучасна назва давно виокремленої святими отцями згубної пристрасті духовної недбалості чи безнадійності (словʼянською мовою – унинія), яка виявляється в пригніченості, почутті знесилення, збайдужінні, зневірі, печалі, нехоті до будь-якої справи. Її називають однією з головних смертельних пристрастей, бо вона вбиває прагнення до життя, до боротьби, вона є бездіяльністю у справі спасіння.

Згубні симптоми «вигорання» відображаються в усіх сферах життя: під час виконання професійних обов’язків, у стосунках в родині, у відносинах з друзями, знайомими, у ставленні до самого себе. Люди почуваються безпорадними, знесиленими, не бачать просвіту у безвиході всіх проблем буденності. Ні до чого доброго такий стан не призведе, потрібно з нього вибиратися, бо сам собою він не зникає. Аби зрозуміти, як – прочитайте кілька цих порад.



1. Знайдіть хоча би хвилинку для Бога

Почніть з малого, хоча би на хвилинку відкрийте своє серце Богові, помоліться, зверніться до Нього як до люблячого Батька, надійного Друга, найкращого Лікаря. Дух зневіри буде вам перешкоджати це робити, але зробіть зусилля, і та «хвилинка для Бога» вам повернеться сторицею – благодатною силою, оазою спокою і умиротворення у вашому серці. Ви відчуєте, що не самі, вам стане легше.

2. Через усвідомлення своєї слабкості навчіться отримувати силу

Це можна зробити, поділившись своїми проблемами і печалями з Господом. Не будьте гордими, впевнено самостійними, егоїстичними – віднайдіть внутрішню силу через усвідомлення своєї недосконалості, слабкості, через смирення. Довіртесь Богові і поділіться з Ним тим, що вас турбує. Якщо вас переслідує страх – довірте його Богові, і вам стане спокійніше. Якщо зазнали втрати – поділіться тугою з Господом, і Він відповість вам теплими спогадами, часточкою добра. Якщо ви надмірно тривожитесь – Він знає, як вас заспокоїти, врівноважити. Навчіться усім ділитися з Богом, віддавати Йому свою скорботу.

3. Моліться

У людей, які страждають на пристрасть печалі, молитва розсіяна, поспішна, «зім'ята» і нерівна. Під час моління виникають помисли про різні термінові справи, турботи, потреби, хочеться скоріше завершити молитву. Робіть над собою зусилля, регулярно вправляючись у справжній молитві, в якій поєднуються і слово, і серце, і розум. Цим ви тренуєте свою силу волі, поступово звільняєте її з полону духу печалі, зневіри й лінощів.

4. Знайдіть те, що вас наповнює, дарує втіху

Якщо є те, що вас спустошує, то точно є те, що діє зворотно, наповнює ваш духовний світ чимось хорошим. Знайдіть це. Можливо, це цікава книжка, новий фільм, виставка чи майстер-клас. Можливо, це поїздка до рідних чи зустріч з друзями. Можливо, це плетіння маскувальних сіток, збирання допомоги переселенцям чи донат на ЗСУ. Можливо, це просто вихідний день і хороший сон або наведення ладу в давно захаращеній шафі… Робіть це. Дух зневіри завжди наганяє лінощі і небажання щось робити, але боріться з ним, визначте собі коротенький план дій і не кидайте його, поки не виконаєте.

5. Зосередьтесь на тому, що ви можете контролювати

Дуже важко в час війни побороти почуття власного безсилля, неможливості негайно вплинути на ситуацію, завершити і присікти все зло одразу, раз і назавжди. Людина не може контролювати все. Тому важливо зосередитися на тому, що ми можемо контролювати, на що можемо впливати – і робити це – корисне, доступне й необхідне – кожен на своєму місці. Не буває неважливої праці, неважливої людини, неважливого вчинку. Все в цьому світі має свою вагу і свої наслідки. Тому робіть своє, унікальне й важливе, вкладайте кожен свою лепту в нашу спільну перемогу над ворогом – і вона неодмінно настане. У свій, Богом визначений час.
Бо: «Усьому свій час, і час усякій речі під небом: час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; час плакати, і час сміятися… час обіймати, і час ухилятися від обіймів; час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру» (Еккл. 3: 1 – 8. Якщо хтось має нині свій час зневіри і духовного спустошення, то обов’язково прийде і час віри, надії, душевного піднесення і радості!
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній 

 Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459


5159 3351 0939 4102

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА