Символ Світла, а не привід для забобонів

Коли людина приходить до храму, то, напевно, перше на що вона звертає увагу є свічки. Споглядальні прояви віри та порив молитовного стану одразу прагнуть втілитись в конкретних діях. Як правило таким кроком стає запалювання свічок. Але в спеку вони мають властивість деформуватись, а іноді через протяги та інші фізичні закони випадково гаснути. Нічого страшного тут не відбувається, ніякої містики чи жахливих наслідків це немає. Черговий міф, нібито, погашена свічка є поганим знаком церква давно спростувала.

Треба розуміти, що християнство це передусім релігія Любові, Свободи і Радості. Внутрішній стан людини є головним. Ми стоїмо перед своїм Богом, молимось і намагаємось вести внутрішній діалог з Господом. Ясна річ, що існують і зовнішні атрибути, але вони другорядні. В розуміння Церкви свічка символізує божественне Світло, правду, істину, що перемагає темряву гріха. Вона також є видимим символом нашої віри та молитви до Бога, Якого ми просимо про допомогу. Та коли вона раптом гасне, деякі люди вважають це «поганою прикметою» і засмучуються. Проте, цього робити не варто.
 


Запаліть свічку знову, якщо є таке бажання, але знайте: ваша турбота і любов про людину, за яку ви молитеся перед Господом, нікуди не зникає, коли гасне вогонь. Ніякого зла ми не робимо ані собі, ані ближнім, коли в наших руках від випадкового протягу погасне свічка.

Свічка аж ніяк не може бути провісником поганих подій чи новин. Ще з давніх часів вона стала символом звернення до Бога, а віск, з якого вона виготовлялася, символом пожертви та подяки Господу. Раніше в часи ремісництва, люди збирали бджолиний віск, робили свічки та жертвували їх храму – це своєрідна подяка Богу. Також церковна свічка має низку інших символічних тлумачень. Полум’я нагадує про сходження на апостолів Святого Духа у вигляді вогненних язиків. Запалена свічка в наших руках – це символ світлої віри, Господньої благодаті, що освічує нам шлях у темряві та показує правильну дорогу, це символ любові до Бога.

Тож не шукайте у формі вогню свічки, випадковому подиху сусіда, який загасив свічку, у якості матеріалу свічки чи у наслідках звичайного протягу ніяких непотрібних натяків, пояснень того, чого немає. Так виникають забобони, які є марновірством, помилковою вірою. Церква якраз підкреслює, що подібні забобони шкодять нашому духовному життю, пізнанню Господа та істинної віри. Коли в людини немає щирої віри в Бога, то «богом» для неї стає щось інше. Пам'ятайте: усі негаразди та сумніви можна побороти молитвою до Господа та щирим каяттям. Забобони ж, навпаки, перекручують істину віру та породжують у душі страх, який і стає причиною негараздів.



Під час відвідин храму варто концентруватись на щирій молитві, бажанні добра своїм близьким, на любові, чистій цілющій вірі у Господа нашого Ісуса Христа. І завжди пам’ятайте слова нашого Спасителя: «Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8: 12). Живіть зі світлом і миром у душі та не вірте ніяким забобонам!

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.