З глибин серця і Духа Святого Письма (відео)

Війна змусила нас під іншою оптикою подивитись на тему прощення. Звісно й до ракетних обстрілів було відомо, що непокаране зло зростає. Ми знали, що інших аргументів, крім мови сили, князь темряви не розуміє, а милосердя і справедливість тісно пов’язані між собою. Втім, Господь вимагає від нас «любити своїх ворогів» та прощати їм «до сімдесяти разів по сім». Для хитких у вірі це може стати каменем спотикання. Проте на парадокси християнства відповідь виринає з глибин серця і Духа Святого Письма.

Пробачати зовсім не означає вдавати, ніби нічого поганого не сталося і ми не відчуваємо болі. Зло треба нищити, а акт прощення ніяк не є примирення з гріхом чи його виправдання. Без переміни поведінки, спокути, осмислення вчиненого лиха і бажання виправити те, що було скоєно, про каяття взагалі не йдеться. Тож, якщо нема покаяння, то про яке прощення може бути мова? З нашого боку ми можемо лише просити Бога про відплату. «Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому», - читаємо в посланні до римлян, бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», – говорить Господь» (Рим. 12: 19).