Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

У суботу 14 вересня за новим календарем відзначаємо Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Історики Церкви одностайно стверджують, що передусім дві події дали мотив до встановлення цього святкування: знайдення Господнього Хреста в IV ст. і його повернення з перської неволі в VII ст.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят, але, як історія знайдення Хреста Господнього, так і історія виникнення самого святкування з цього приводу оповиті легендами і тут нелегко відрізнити історичну дійсність від вигадки.

Треба зауважити, що у цьому святкуванні не робиться акцент на звичайному шануванні Хреста Господнього, яке буває у Хрестопоклонну неділю. Тут ідеться про те, що, власне, становить смисл празника, про що говорить сама назва: Воздвиження, себто Піднесення. Іншими словами, окрема урочиста священнодія прославлення Хреста Господнього.



Початок святкування Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, що його збудував рівноапостольний Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Це освячення відбулося дуже урочисто за єрусалимського святителя Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після освячення храму було здійснено воздвиження віднайденого Хресного Дерева. Під час воздвиження народ багато разів взивав «Господи помилуй». Відтоді Східна Церква щорічно святкує за новоюліанським календарем пам’ять посвячення храму Господнього Воскресіння 13 вересня, а Воздвиження Чесного Хреста відповідно 14 вересня.

Друга важлива подія, що зробила загальним свято Воздвиження на Сході й на Заході - це повернення Господнього Хреста з перської неволі. Історія пов’язана з численними війнами, які тривали у VII cтолітті. Перський цар Хозрой у 614 р. захопив Єрусалим і забрав Господній Хрест до своєї столиці в Ктесифоні. Через 14 років імператор Іраклій після своєї перемоги над персами віднайшов Хрест Господній та приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення. Відтоді свято стали називати: «Всесвітнє Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього». Оскільки свято Воздвиження нагадувало про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм Церкви в цей день дотримуватися строгого посту.
Воздвиження належить до двунадесятих свят Православної Церкви. Крім Воздвиження Церква вшановує святий Хрест ще в Хрестопоклонну неділю. Цього дня, як і на Воздвиження, на утрені традиційно виноситься святий Хрест для поклоніння, але без обряду піднесення Хреста, яке є особливістю тільки свята Воздвиження.

В історії Церкви Руси-України цей обряд згадується вже в ХІІІ ст. В давні часи, воздвиження святого Хреста проводилося тільки у єпископських кафедральних храмах і великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Митрополит Кіпріан (1381–1406) у своєму «Повчанні руському духовенству» пише: «А щодо воздвиження Чесного Хреста, то в кожній церкві, по цілій землі, де живуть християни Хрест воздвигають, де є хоча б один священик, на славу чесного і животворчого Хреста».
Опис обряду воздвиження можна знайти в історичних згадках XV і XVI ст. Винесення святого Хреста після великого славослів’я на утрені та воздвиження його - все так само, як і сьогодні — було п’ять піднесень з усіх сторін тетраподу, а останнє воздвиження ще раз на схід. Під час кожного воздвиження хор співає «Господи помилуй». Обряд закінчується поклонінням і цілуванням святого Хреста при співі кондака «Вознісся на хрест волею» і «Хресту Твоєму».

Свято Воздвиження нагадує нам про наш обов’язок шанувати, любити й визнавати святий Хрест. «Не стидаймося Хреста Христового, - каже святий Кирило Єрусалимський у своїй 4-ій огласительній промові — хто б його не укривав, а Ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, тремтіли й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їси чи п’єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді». А святитель Іоан Золотоустий каже: «Хрест — благовоління Отця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, утвердження Церкви, твердиня Святих, світло всього всесвіту».