Гріх несе з собою три ілюзії

Не бачити або не хотіти бачити власного гріха та через це залишатися сліпими грішниками – це є згубним для християн. Духовна сліпота, породжена гординею, самовиправданням, самозвеличенням, егоїзмом, є складною духовною хворобою. Людина, яка не бачить своїх гріхів, не розуміє глибини свого падіння. Не усвідомлює, що вона – слухняна маріонетка в руках диявола.

Немає жодної безгрішної людини. Але для всіх грішників відкритий Господом шлях до покаяння, спасіння, виправлення. Перешкодити цьому можна лише переконавши людину в тому, що її гріх не такий вже й великий, не сильно страшний, не критичний. Бо тоді грішник, відшукавши самовиправдання, послабивши смирення і розкаяння, закриваючи очі на свій «маленький» гріх, спокійно робить інший, повторюючи практику самовиправдання. Далі вже губиться відчуття міри, і сліпий грішник втрачає здатність та прагнення не грішити, не розрізняє добро і зло, спокійно переступає моральні норми, «зростається» з гріхом, який стає для нього нормою. Така людина є вже збайдужілою до гріха, вона перестає боротися зі злом, вона програла свою духовну боротьбу і є поневоленою дияволом. Адже: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив» (1 Ін. 3: 8.



Гріх несе з собою три ілюзії: ілюзію свободи, ілюзію знання та ілюзію задоволення. Грішнику помилково здається, ніби він не зв’язаний ніякими правилами, що він сам краще знає, що робити і розпоряджається своїм життям, але він не бачить того, що вже став рабом гріха, який повністю поневолив його душу. А третя ілюзія – задоволення від гріха – це найпідступніша приманка диявола, адже вона дає тимчасове вдоволення та лише спокушає повторювати і поглиблювати падіння людини. За словами преподобного Марка Подвижника: «Малі гріхи диявол показує в наших очах пустощами, тому що інакше він не зможе ввести в гріхи більші».
Коли гріх залишається нерозкаяним, він розростається, множиться. Подібно і зло: коли воно залишається непокараним, воно набирає силу. Приклад останнього українці нині відчувають на власному житті особливо гостро. Непокаране, незупинене раніше зло від росії прийшло і в наш дім – смертю, болем, втратами, стражданнями і руїнами. Не можна зі злом миритися, бо воно поглине, знищить все добро. Не можна зло не помічати, бо воно буде ширитись і в певний момент торкнеться і вас. Не можна його не помічати, закривати очі на його злодіяння – бо воно стає безнаказаним і упивається вседозволеністю.

Гріх – це теж зло. Підступне, лукаве, руйнівне. Боріться з ним! Не закривайте своїх духовних очей, виявляйте свої вади, гріховності, помилки – не дозволяйте гріху поневолювати вашу душу, забирати у вас надію на спасіння, на життя вічне. Треба бути пильними, бо гріх – це лукавий злодій, який, користуючись довірою господаря, до нитки обкрадає його дім. Бережіть себе від лукавого!
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній