Навернись. Навертай. Змінюй світ
17 жовтня 2024
Відомий всеукраїнський церковний медіа ресурс "Україна Православна" в рубриці «Обличчя ПЦУ» розповідає про настоятеля нашого храму. Є там і поради о.Віктора Маринчака, які здатні змінити реальність. Інтерв’ю вийшло після прочитання книги «Досвід навернення», яка є в церковній лавці.
Моральний авторитет, перший священник автокефальної Церкви на Слобожанщині, зараз настоятель храму Іоана Богослова, духівник Харківського Євромайдану, філолог з півстолітнім стажем.
Ми продовжуємо писати історію Української Церкви, показуючи її обличчя.
Коли ми в соцмережах дивилися фото літургії на парафії в прифронтовому Харкові, то рука сама тягнулася подзвонити настоятелю цієї громади. Повний храм людей і повний спокій на обличчях віруючих. Глибока проповідь, богослужіння, інші заходи – всі ознаки духовного життя. Ця парафія – ровесниця Незалежності. Віктор Маринчак, перший священник тоді невизнаної автокефальної Церкви на Харківщині. Легендарна особа і в правозахисних, і в богословських колах.
Ми давно готувалися записати розмову із настільки неординарною та глибокою людиною. Викладач кафедри російської мови та священник, учасник і національно-визвольного, і автокефального рухів. Він наче завжди в епіцентрі історії, завжди з пасіонарною меншістю, і це все не обіцяло благ і спокійного життя, але він завжди наче робив дійсністю мрію і про незалежність і про здорове християнське життя.
Сьогодні здається глибоко символічним, що перша служба цієї прекрасної громади відбулася в день невдалого путчу. Так наче передвісниця розпаду союзу.
Ми не встигли записати розмову з отцем Віктором, бо отримали у подарунок книгу «Досвід навернення» – збірки інтерв’ю із ним. І перед нами постала неймовірна чесна історія Харкова й історія священника, який крок за кроком описав свій внутрішній перелом і свій духовний шлях, українця, носія російського культурного коду, безстрашного автокефаліста, блискучого проповідника.
Далі цитати о. Віктора:
Віра до мене йшла повільно, спокійно: через книжки, музику, живопис, ікону. Входила в життя поступово, і так облаштовувалося, що вже не було підстав сумніватися: вірю я чи ні. Віра це відповідь моєї душі на мою потребу.
Я обрав Україну та Українську Церкву свідомо. Це цілком випливає з моїх християнських переконань і з того, що мій світогляд формувався під могутнім впливом російської культури, художньої літератури, релігійної філософії. Як християнин я завжди маю бути на боці знедолених та пригноблених. Прагнути добра та свободи, вичавлювати з себе раба, схилятися перед людськими стражданнями.
Як людині, що вивчала історію, мені було добре зрозуміло, що всі імперії приречені на розпад. Тому сподіваюся, що колись розпадеться і імперія зла.
Якраз українське православ’я і відрізняється більшою демократичністю, відкритістю, більш широкою взаємодією із суспільством та розумінням його потреб. Українське православ’я не нав’язує свою модель життя та поведінки, а навпаки – взаємодіє із світськими особами та осередками. Московська традиція зовсім інша. Там такої взаємодії бути не може. Особливо це стало помітно під час війни та окупації наших територій.
У Харкові Євромайдан почався 19 листопада і я був перший, хто там виступав. 30 листопада ми ще не знали, що у Києві багатомільйонний мітинг через побиття студентів, а вже знали, що наше ставлення буде непримиренним. Люди з нашої громади ходили на Майдан кожен день, незважаючи на небезпеку. Коли мене питали: чого ти туди ходиш. Я казав: там мої парафіяни, я не можу не бути там.
В Харкові був хоч і нечисельний, але активний Майдан і дійсно непохитні люди. Готові на все. На них нападали, їм палили машини, але не залякали, як того ж Жадана, що був душею Харківського Майдану його словом, піснею та палаючим серцем.
Церква надихає своєю участю та присутністю та навіть на відстані наявністю у твоєму житті.
Священник не має захоплюватися переживаннями, а робити так, щоб людина в страшному стані, в жахітті відчула присутність Бога.
Церква надихає своєю участю та присутністю та навіть на відстані наявністю у твоєму житті.
Я свідок та співучасник історії. Перед моїми очима промайнули майже cім десятиліть. Я був об’єктом впливів, тиску, маніпуляцій. Був від них майже повністю залежним. Я плив за водою. Лише через дію культури (перш за все – християнської) я почав зрощувати в собі ядро особистої незалежності від умов, обставин чи впливів. Це було довге, болюче навернення до того, щоб бути суб’єктом власної долі. Це є те, заради чого можна віддати майже все. І поки не наважишся віддати майже все, не матимеш власної свободи. То чим далі живу, тим більше наближаюся до заклику Ісуса: «Облиш все, йди за Мною».
Ти як носій свідомості твориш світ, в якому існуєш. Світ дуже залежить від наших настанов, від нашого погляду на нього. Тому і мають таку вагу певний світогляд і ревна молитва. Вони змінюють реальність. У тому наша відповідь на всі її виклики. Тому собі і всім, хто прагне жити, кажу: «Навернись. Навертай. Змінюй світ».
Україна православна, Ярослава Міщенко
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
5159 3351 0939 4102
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Моральний авторитет, перший священник автокефальної Церкви на Слобожанщині, зараз настоятель храму Іоана Богослова, духівник Харківського Євромайдану, філолог з півстолітнім стажем.
Ми продовжуємо писати історію Української Церкви, показуючи її обличчя.
Коли ми в соцмережах дивилися фото літургії на парафії в прифронтовому Харкові, то рука сама тягнулася подзвонити настоятелю цієї громади. Повний храм людей і повний спокій на обличчях віруючих. Глибока проповідь, богослужіння, інші заходи – всі ознаки духовного життя. Ця парафія – ровесниця Незалежності. Віктор Маринчак, перший священник тоді невизнаної автокефальної Церкви на Харківщині. Легендарна особа і в правозахисних, і в богословських колах.
Ми давно готувалися записати розмову із настільки неординарною та глибокою людиною. Викладач кафедри російської мови та священник, учасник і національно-визвольного, і автокефального рухів. Він наче завжди в епіцентрі історії, завжди з пасіонарною меншістю, і це все не обіцяло благ і спокійного життя, але він завжди наче робив дійсністю мрію і про незалежність і про здорове християнське життя.
Сьогодні здається глибоко символічним, що перша служба цієї прекрасної громади відбулася в день невдалого путчу. Так наче передвісниця розпаду союзу.
Ми не встигли записати розмову з отцем Віктором, бо отримали у подарунок книгу «Досвід навернення» – збірки інтерв’ю із ним. І перед нами постала неймовірна чесна історія Харкова й історія священника, який крок за кроком описав свій внутрішній перелом і свій духовний шлях, українця, носія російського культурного коду, безстрашного автокефаліста, блискучого проповідника.
Далі цитати о. Віктора:
Віра до мене йшла повільно, спокійно: через книжки, музику, живопис, ікону. Входила в життя поступово, і так облаштовувалося, що вже не було підстав сумніватися: вірю я чи ні. Віра це відповідь моєї душі на мою потребу.
Я обрав Україну та Українську Церкву свідомо. Це цілком випливає з моїх християнських переконань і з того, що мій світогляд формувався під могутнім впливом російської культури, художньої літератури, релігійної філософії. Як християнин я завжди маю бути на боці знедолених та пригноблених. Прагнути добра та свободи, вичавлювати з себе раба, схилятися перед людськими стражданнями.
Як людині, що вивчала історію, мені було добре зрозуміло, що всі імперії приречені на розпад. Тому сподіваюся, що колись розпадеться і імперія зла.
Якраз українське православ’я і відрізняється більшою демократичністю, відкритістю, більш широкою взаємодією із суспільством та розумінням його потреб. Українське православ’я не нав’язує свою модель життя та поведінки, а навпаки – взаємодіє із світськими особами та осередками. Московська традиція зовсім інша. Там такої взаємодії бути не може. Особливо це стало помітно під час війни та окупації наших територій.
У Харкові Євромайдан почався 19 листопада і я був перший, хто там виступав. 30 листопада ми ще не знали, що у Києві багатомільйонний мітинг через побиття студентів, а вже знали, що наше ставлення буде непримиренним. Люди з нашої громади ходили на Майдан кожен день, незважаючи на небезпеку. Коли мене питали: чого ти туди ходиш. Я казав: там мої парафіяни, я не можу не бути там.
В Харкові був хоч і нечисельний, але активний Майдан і дійсно непохитні люди. Готові на все. На них нападали, їм палили машини, але не залякали, як того ж Жадана, що був душею Харківського Майдану його словом, піснею та палаючим серцем.
Церква надихає своєю участю та присутністю та навіть на відстані наявністю у твоєму житті.
Священник не має захоплюватися переживаннями, а робити так, щоб людина в страшному стані, в жахітті відчула присутність Бога.
Церква надихає своєю участю та присутністю та навіть на відстані наявністю у твоєму житті.
Я свідок та співучасник історії. Перед моїми очима промайнули майже cім десятиліть. Я був об’єктом впливів, тиску, маніпуляцій. Був від них майже повністю залежним. Я плив за водою. Лише через дію культури (перш за все – християнської) я почав зрощувати в собі ядро особистої незалежності від умов, обставин чи впливів. Це було довге, болюче навернення до того, щоб бути суб’єктом власної долі. Це є те, заради чого можна віддати майже все. І поки не наважишся віддати майже все, не матимеш власної свободи. То чим далі живу, тим більше наближаюся до заклику Ісуса: «Облиш все, йди за Мною».
Ти як носій свідомості твориш світ, в якому існуєш. Світ дуже залежить від наших настанов, від нашого погляду на нього. Тому і мають таку вагу певний світогляд і ревна молитва. Вони змінюють реальність. У тому наша відповідь на всі її виклики. Тому собі і всім, хто прагне жити, кажу: «Навернись. Навертай. Змінюй світ».
Україна православна, Ярослава Міщенко
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
5159 3351 0939 4102
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА