Поради тим, хто втратив близьких

Щодня ми чуємо про людські втрати на фронті та під час обстрілів. Війна забирає від нас близьких і рідних. Витримати це вкрай важко. Біль, сум, жаль, плач – все це природно й не варто цього соромитись чи приховувати. Всі ми – лише люди, тимчасові гості на цій Богом створеній землі. Кожен із буде переходити у вічність у свій час – хтось раніше, хтось пізніше.

День і ніч, літо і зима, молодість і старість, радість і смуток, народження і смерть... Для всього у цьому світі є свій, визначений Божим Промислом, умовний початок і умовний кінець. Ми, як християни, знаємо, що смерть не є протилежним поняттям до життя, вона є межею, яка розділяє це тимчасове життя і вічне. Пам’ятаймо, що у час Таїнства Хрещення ми духовно народжуємося для життя вічного з Богом.
Коли ми втратили близьку людину і страждаєте від душевного болю, суму, розгубленості, почуття безвиході й жалю, пам’ятаємо:



1. Смерть – це не кінець, а рух далі

День смерті – це час, коли душа розлучається із тілом, коли полишає всі хвороби, скорботи, проблеми і клопоти та переходить від життя тимчасового у життя вічне, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання.

2. Спочилі продовжують жити

Ми знаємо, що у Бога немає мертвих: «Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі» (Лк. 20: 38), просто хтось на землі, а хтось вже у вічності. Любов до наших спочилих рідних нікуди не зникає, вона приймає інші обриси – живе вже не в обіймах чи дотиках, а у нашій пам’яті, в наших серцях, молитві, у надії зустрітися у Царстві Божому та отримати радість тої зустрічі вже навічно.

3. Зустріч – попереду

Смерть – це розлука на певний час. Ніколи не кажіть, що ви вже не побачите рідну вам людину, не відчуєте її любові… Ви маєте можливість зустрітися у вічності у визначений Богом час. Проводжайте спочилу людину з надією зустрічі, бажайте їй добра і моліться за неї, а також достойно проживайте своє життя.

4. Не впадайте у відчай – це гріх

У час біди, коли людина дуже вразлива і слабка духом, злі сили не сплять, це їхній «зоряний час», бо вони намагаються відібрати надію, зашкодити не лише нам, але й спочилим, позбавивши їх необхідної для них нашої сердечної молитви. У цей час справи милосердя, молитва і Таїнства – це та могутня допомога не лише тим, хто переживає біль втрати, а й тим, хто відійшов у вічність. Не лише моліться про спочилих, але й від їхнього імені робіть благодіяння іншим. Молитва і милостиня виявляють нашу любов, доводячи істину: смерть можна подолати любов’ю.

5. Не залишайте нікого та й самі не залишайтесь наодинці з горем

Ви – не самі. Не варто закривати своє серце в горі, християнам дана заповідь носити тягарі одне одного. Тому не залишайтесь самі і не залишайте нікого наодинці з горем, чиніть по-християнськи, будьте небайдужими та милосердними, але не багатослівними. Щирі співчуття, обійми, підтримка і справи у таких ситуаціях говорять більше та гучніше за будь-які слова.



Майже кожна субота є поминальною. Ми маємо ще одну можливість піднести молитви до Господа за упокій душ спочилих. Тож нехай молитва і добра пам’ять про спочилих рідних по-особливому оживе у наших серцях.
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній