Римський папа в українському Криму

25 листопада Православна Церква України вшановує пам'ять священномученика Климента, папи Римського. Святий апостол Петро незадовго до своїх страждань висвятив святого Климента на єпископа вічного міста. Його побожне життя, милосердя й молитовний подвиг навернули багатьох до Христа. Наприкінці свого служіння він жив і був вбитий в Криму і в Україні здавна йому присвячувалось багато храмів.



Майбутній святий народився в Римі в багатій і знатної родині. Силою обставин з дитинства розлучений з батьками, Климент виховувався у чужих людей. Живучи в Римі, юнак отримав прекрасну освіту, був оточений розкішшю, наближений до імператорського двору. Але його не тішили розваги, язичницька мудрість не приваблювала його. Він почав замислюватися над сенсом життя. Коли до столиці дійшли звістки про Христа і Його вчення, святий Климент полишив дім і маєток та відбув у ті землі, де проповідували апостоли.

В Александрії Климент зустрів святого апостола Варнаву – апостола від 70-ти, слова якого слухав з глибокою увагою, всім серцем сприймаючи силу та правду Слова Божого. Прибувши до Палестини, святий Климент прийняв Хрещення від святого апостола Петра і став його ревним учнем та постійним супутником, розділяючи з ним його працю та страждання. Святий апостол Петро незадовго до своїх страждань висвятив святого Климента в єпископа міста Риму. Після кончини апостола, а за ним святого Ліна, єпископа Римського (67 – 79), і його наступника, святого єпископа Анаклета (79 – 91), на Римській кафедрі перебував святий Климент (з 92 по 101 рік).

Побожне життя, милосердя й молитовний подвиг святого папи Климента навернули багатьох до Христа. Так, одного разу в день Пасхи ним були охрещені відразу 424 людини. Серед хрещених були люди всіх станів: раби, правителі, члени імператорської сім’ї.

Язичники, бачачи успіхи його апостольської проповіді, доносили на святителя Климента імператорові Траяну (98 – 117), звинувативши святого в тому, що він хулить язичницьких богів. Імператор вигнав святого Климента зі столиці, відправивши його до Криму, на роботи в Інкерманських каменоломнях неподалік від міста Херсонеса. Багато хто з учнів святителя пішли за ним, віддавши перевагу добровільному вигнанню, ніж розлуці з духовним отцем.

Прибувши на місце заслання, святий Климент зустрів багато віруючих християн, засуджених працювати у складних умовах, абсолютно без води. Він помолився разом з засудженими, і Господь в образі Агнця явив йому місце джерела, з якого полилася ціла річка. Це диво привернуло до святителя Климента безліч людей. Слухаючи ревного проповідника, сотні язичників наверталися до Христа. Щодня хрестили по 500 осіб і більше. І там, в каменоломнях, було вирубано храм, в якому він священнодіяв.



Апостольська діяльність святого спричинила гнів імператора Траяна, і він наказав утопити святого Климента. Мученика вкинули в море з якорем на шиї. Це сталося у 101 році.

За молитвами вірних учнів святителя, Корнилія і Фіви, і всього народу море відійшло, і люди знайшли на дні в нерукотворному храмі (”Ангельської церкви”) нетлінне тіло свого пастиря. Після цього щорічно в день мученицької кончини святителя Климента море відступало і протягом семи днів християни могли поклонятися його святим мощам. Аж в IX столітті, під час царювання Константинопольського імператора Никифора (802 – 811), з Божого попущення, мощі святого Климента зробилися недоступними для поклоніння на 50 років. За імператора Михайла і матері його Феодори Херсонес відвідали рівноапостольні Кирило і Мефодій.

Дізнавшись про приховані мощі святого Климента, вони спонукали єпископа Херсонеського Георгія до соборної молитви до Господа про відкриття мощей священномученика. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія і духовенства, яке прибуло з ними з Царгорода і старанної молитви усіх присутніх на поверхні моря опівночі чудесно з’явилися святі мощі єпископа Климента. Їх урочисто перенесли до міста в церкву святих Апостолів. Частина мощів була принесена святими Кирилом і Мефодієм у Рим, а свята голова згодом принесена до Києва святим рівноапостольним князем Володимиром і покладена в Десятинній церкві разом з мощами святого Фіви, де був облаштований вівтар на ім’я святого Климента. Пам’ять священномученика свято шанується в ,Україні. Здавна йому присвячувалися багато храмів.



Святитель Климент, якого відносять до мужів апостольських, залишив нам духовну спадщину – два послання до Коринтян – перші після писань святих апостолів писемні пам’ятки християнського вчення.