Апостол Андрій Перщозваний

30 листопада за новоюліанським календарем Свята Православна Церква вшановує пам’ять апостола Андрія Першозванного. Вважається, що він першим приніс християнську віру на наші землі. Його подвиг має неоціненне значення для долі усього українського народу. Саме тому Андрій Першозванний особливо вшановується в Україні, де побудовано багато храмів на його честь.



Майбутній апостол народився у Віфсаїді, на північному узбережжі Галілейського озера. У ранньому віці Андрій вирішив присвятити себе служінню Богові. Подорослішавши, він не одружився, а став учнем пророка Іоана Хрестителя. Коли святий Іоан Предтеча вказав на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, Андрій пішов за Спасителем. Також він привів до Христа свого брата Петра, який потім став першоверховним апостолом. Із Святого Письма ми знаємо, що Андрій став першим із дванадцяти покликаних учнів Христа, і саме тому отримав ім'я Первозванного. За свідченням євангеліста Марка, апостол Андрій був одним із тих чотирьох учнів, яким Ісус відкрив долі світу на Єлеонській горі.

Нам відомо, що дванадцять апостолів Ісуса розділили між собою країни, куди вони понесуть людям євангельську проповідь, обертаючи їх у християнську віру. Святому Андрію дісталися країни Малої Азії, Чорноморського узбережжя, Фракія, Македонія, Скіфія.
За переданнями на місці майбутнього Києва апостол поставив хрест, звернувшись до своїх учнів з пророчими словами. Як оповідає літопис, довідавшись, що неподалік є гирло Дніпра, він вирішив піднятися по ньому. Нестор-літописець розповідає, що одного разу він разом з учнями заночував на березі Дніпра під горами, а коли прокинувся, вказавши учням на це місце, сказав: “Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике і Бог збудує багато церков”. І благословивши ці гори, піднявся на них і поставив хрест. 

За словами літописця, це відбулося саме там, де сьогодні побудована українська столиця. А місце, де стоїть Андріївська церква – один із символів сучасного Києва – саме та гора, на який апостол Андрій поставив свого хреста. Тому церква була збудована саме там, незважаючи на досить складний ландшафт. 

У Києві є щонайменше три пам`ятники апостолу Андрієві Первозванному. Один, найвідоміший – в скульптурній групі поруч з княгинею Ольгою на Михайлівський площі. Відомий також пам`ятник неподалік від площі Слави. Ці монументи нагадують нам про те, що ще з першого століття після Різдва Христового, безпосередньо від одного з найближчих учнів Ісуса Христа, наші землі почули благодатне слово Господньої проповіді. 

Свого часу Київський Собор 1629 року постановою зазначив, що Апостол Андрій є апостолом українським – його очі бачили нашу землю, ноги стояли на ній, а вуста благословляли. Тому ми вшановуємо апостола Андрія Первозванного не тільки як учня Ісуса Христа, не тільки як людину, що віддала за віру своє життя, бо він, як відомо, був розп`ятий на хресті у вигляді літери “Х” (тому такого вигляду хрест називається Андрієвським). Ми шануємо його як мученика, як апостола і як проповідника християнської віри в наших землях, бо він першим насадив тут християнську віру, яка потім через багато-багато років виросла у велику Церкву, засновану після хрещення Русі-України за часів князя Володимира. Церкву, яка дала великих славних державних мужів, церковних діячів, і яка й досі є духовною опорою для українського народу, без якої важко уявити собі українську історію, свідомість нашого народу, його традиції та звичаї. 

За однією з версій, просуваючись далі на північ, апостол Андрій також поставив хрест на місці майбутнього Новгорода, який потім став незалежним державним утворенням. У майбутньому Константинополі він також заснував Церкву, що стало визначальним для розвитку східного християнства.

Останнім містом, куди прийшов апостол Андрій Первозванний, було грецьке місто Патрас. Незважаючи на чудеса зцілень і воскресінь, Патрський правитель чинив опір християнській вірі і в гніві наказав стратити апостола Андрія.
У 70-х роках Андрій Первозванний прийняв мученицьку смерть на косому хресті у вигляді літери «Х». Цей хрест використовується в символіці і геральдиці багатьох держав.
На місці розп'яття святого апостола було споруджено величний Собор Андрія Первозванного, найбільший храм у Греції. Приблизно за 3 століття мощі святого апостола Андрія Первозванного перенесли до Константинополя і помістили в храмі Святих Апостолів поряд із мощами святого апостола і євангеліста Луки та апостола Тимофія.



Апостол Андрій Первозванний для нас, сучасних християн, є прикладом відданості у своєму служінні. Бо коли його покликав Ісус Христос, він покинув усе і, не вагаючись, пішов за Спасителем. Не випадково Сам Господь покликав його бути Своїм учнем, тому що апостол Андрій не на мить не сумнівався у своєму покликанні. Полишивши земне благополуччя, якусь визначеність у житті, якісь дрібні життєві блага, отримав значно більше, і на ньому сповнилися, як і на багатьох інших святих людях, слова Спасителя, що кожен, хто заради Ймення Його залишить блага земні, не залишиться без своєї нагороди. І тому святий апостол Андрій Первозванний є для нас живим прикладом того, як, навіть до смерті, треба бути вірним своєму святому обов`язку, з упованням і надією на Бога звершувати своє служіння – ту Божу працю, до якої покликав тебе Господь. 



Хоробрий (від грець ἀνδρεία – хоробрість) – таке значення імені святого апостола Андрія. Згідно з Новим Завітом, він був першим із 12-ти апостолів, кого Господь Ісус Христос покликав до служіння, тому в православній традиції його називають Протоклітом (грец. Πρωτόκλητος) – Першозваним.

Він народився між 5 і 10 роками після Різдва Христового у місті Вифсаїда в Галілеї. Його батьками були Іона та Йоанна. Андрій та його брат Симон (якого пізніше Спаситель назвав Петром) були звичайними рибалками на Тиверіадському озері, тож, коли Христос покликав братів слідувати за Собою, Він сказав, що зробить їх «ловцями людей» (Мф. 4: 19).

Святий Андрій не мав власної родини, цікавився духовними питаннями, тому, коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній, проповідував на берегах Йордану, святий Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти в нього відповіді на свої питання. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді й розпочався шлях Андрія як учня Господнього.

Він віддано слідував за Господом протягом усього Його земного життя, а після воскресіння Христового разом з іншими апостолами-учнями прийняв Духа Святого. І за жеребом для проповіді отримав багато різних країн, серед яких були Віфінійські і Пропонтидські, з Халкидоном і Візантієм, Фракією і Македонією, що тягнуться до самого Чорного моря і Дунаю. Дійшов він з проповіддю аж до Скіфії і земель, на яких пізніше постане і наша Русь-Україна - до Криму, північного Причорноморʼя та Подніпровʼя. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж від 10 до 20 років. Було це у другій половині І століття після Різдва Христового.

За Переданням, завершуючи свою місію, апостол дійшов до Дніпра та пристав біля Київських гір, де пророкував, що на них засяє благодать Божа та з’явиться велике місто із багатьма церквами. Його пророцтво справдилося, адже на цих горах пізніше виріс золотоверхий Київ.

Київський Собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після років гонінь, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У Соборній Постанові сказано: «Святий Апостол Андрій – перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол».

Наші попередники здавна шанували великого апостола. Відомо, що молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод (1030 – 1093), у хрещенні отримав ім'я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. Дочка Всеволода, Іоанна спеціально відвідувала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола на наші землі. Як стверджують дослідники, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія – його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст. А на тому місці, де апостол поставив перший хрест, у 1212 році споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього.

Багато знущань, мук і скорбот зазнавав святий Андрій від язичників протягом усього свого життєвого шляху, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину, звершуючи чудеса і засновуючи християнські церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».

Святий апостоле Христовий Андрію, моли Бога за нас!