Початок Церковного новоліття

1 вересня Православна Церква святкує початок церковного індикту ― Церковне новоліття.

Раніше, коли ми жили в церкві за старим стилем, то новий рік приходиться на 14 число першого місяця осені. Це було дивно і у людей виникало багато питань, чому так?. Між тим, саме 1 вересня  в церковному Уставі завжди було і є початком індикту, тобто нового року. «Індикт» ― слово латинське, що означає «податок». Його збирали за наказом імператора в перший день вересня, коли завершувався збір врожаю.



Святі отці I Вселенського собору прийняли постанову починати новий рік з 1 вересня ― на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин став єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування. Таким чином, ми маємо все коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (8  вересня) і закінчується Її Успінням (15 серпня).

Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола посідає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на утрені співається Велике славословіє, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль у духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день юдейського свята жнив, яке відзначали з 1 по 8 вересня. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.

Навчальний рік у церковно-парафіяльних школах завжди починався з Новоліття, що й перейшло згодом у всі інші навчальні заклади. Із днем Новоліття в Україні-Русі було пов’язано й багато народних традицій. Закінчувався період жнив, і у цей день жінки вперше сідали за прядки та кросна ― старовинні ткацькі верстати. У сім’ях, де були хлопчики шести-восьми років, святкували перше «саджання на коня». При цьому батько притримував сина, а хрещений батько повільно вів коня по двору. Це символізувало закінчення раннього дитинства й початок виховання воїна.

Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим ― про кінець Старого і початок Нового Заповіту. Відтак день Церковного новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове ― згідно з євангельськими законами.