Здатність бачити справжню реальність

Ніщо так не наближає нас до Бога, як смирення і щире покаяння, і ніщо так не віддаляє від Небесного Отця, як гординя та зверхність. Ні статус у суспільстві, ні статки людини для Творця не мають значення, бо для Нього всі ми – рівні, всі ми – Його діти, яких Він любить. Спаситель застерігає людину від гордині у серці, яка, наче ракова пухлина, полонить душу й провокує чинити інші гріхи та піддаватися пристрастям і віддаляє людину від Істини: «Хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться» (Мф. 23: 12).

Спаситель застерігає нас від показовості, зверхності та погорди, але наголошує на смиренні. Чому саме смирення є дуже важливою християнською чеснотою? Найперше, в основі слова «смирення» є слово «мир», а отже смиренна людина перебуває у мирі зі своїм Творцем, Небесним Отцем, із самим собою та з ближніми. Така людина виявляє повагу й любов до Господа і сотвореного Ним світу, а також до себе й інших людей. Через смирення людина стає на шлях істинного покаяння, вона очищується та звільняється від гріха, який відбирає у неї свободу та засліплює очі душі. Гординя є протилежністю смирення, любові, бо вона не наближає, а віддаляє, вона обмежує та замикає світ для людини, хибно звеличуючи її, відвертаючи її від Істини – від Бога.



Смирення – це не принижена поведінка в самобичуванні, це не раболіпство, не нікчемність. Смирення – це здатність бачити справжню реальність такою, якою вона є, адекватно сприймати себе та інших, а також ставитись до усього, що навколо вас, так, як заповідав нам Спаситель – з любов’ю до Бога та до інших. Внаслідок смирення настає покаяння. Покаявшись, людина стає на шлях свободи, звільнення від гріха, коли душа, стиснена страхами і пристрастями, звільняється від них і отримує той жаданий простір, який спочатку був дарований нам Господом. Саме покаяння є ключем до всього, чого прагне людство весь цей час, – до щастя й любові, до того, що справді нас підносить до Небес, а не приковує кайданами до землі.

Тож не даймо зернам гордині вкорінитися у наших серцях, натомість оберігаймо й плекаймо у своєму серці істинну любов, яка є джерелом миру, поваги і смирення. Бійтеся гордині, як вогню, бо вона буквально спалює, губить людські душі. Нехай Господь укріпить всіх нас, дарує мудрість та допомагає долати всі життєві спокуси і випробування!
Митрополит Київськиі і всієї України ПЦУ Епіфаній