Боротьба з пристрастями

Часто в церковній літературі можна почути такі вирази як «пристрасть», «смертні гріхи», «боротьба з пристрастями» тощо. Всупереч тому, що на цю тему отці Церкви залишили нам безліч книг, сучасні православні християни, на жаль, не так часто до них звертаються.
 
Втім, якщо ми хочемо бути справжніми християнами, що бажають жити у єдності з Богом, то в цьому питанні неодмінно повинні розібратися. Інакше у нас не буде правильного розуміння того, що таке пристрасті, яка небезпека криється у кожній з них та як з ними боротися. А без розуміння цієї надзвичайно важливої теми православного віровчення не зможемо правильно проводити духовне життя і, зокрема, Великий піст.


 
Отже, що ж нам слід розуміти під словом «пристрасть»?
 
Пристрасті – це гріховні нахили людини, що тягнуть її до певного виду гріха. Іншими словами, це спотворення природних сил, здібностей і прагнень людини, якими її обдарував Творець, щоб вона використовувала їх на благо.

На жаль, будь-які Божі дари можна перекрутити, і тоді вони замість добра приносять зло, замість користі - шкоду та руйнування. Старець Паїсій Святогорець говорить, що якщо людина не буде до себе уважною і не буде вживати свої сили й здібності на благо, то до неї приходить диявол, який ці здібності перекручує і починає їх використовувати для своїх цілей. Ось тоді наші природні властивості і стають пристрастями.
 
Які бувають пристрасті?

В аскетичному вченні Церкви виділяють вісім головних пристрастей:

• Черевоугодництво
• Блуд
• Сріблолюбство
• Гнів
• Печаль
• Зневіра
• Марнославство
• Гордість
 
Саме значення деяких назв цих гріховних нахилів може розглядатися і в інших значеннях, які не є гріхом, але ми зупинимося на тих значеннях, які характеризують конкретну назву як гріх.
 
ЧЕРЕВОУГОДНИЦТВО - пристрасть до їжі, що виявляється або в надмірному споживанні їжі (переїданні), або в надмірній вибірковості стосовно їжі та надмірному смакуванні (гурманство). Ця пристрасть виділяється серед восьми особливих гріховних пристрастей.
Черевоугодництво - порушення другої заповіді Божої, один з видів ідолопоклонства. Оскільки ненажери підносять чуттєве задоволення, то, за словами апостола Павла «їх бог - черево» (Флп. 3:19), тобто черево - їх кумир, ідол.
 
БЛУД - гріх проти ціломудрія; фізична близькість осіб, які не перебувають у шлюбі. В іншому значенні блуд - всяке ухилення людини від Божого Промислу про нього; ідолопоклонство, невіра.
Гріх подружньої зради називається перелюбством. Канонічне право відрізняє блуд від перелюбу, покарання за яке вдвічі суворіше, ніж за блуд. Досить повно гріхи ці перераховані в Старому Завіті (Лев. 18; Лев. 20) і в тлумаченнях сьомої Заповіді у різних авторів.

СРІБЛОЛЮБСТВО - пристрасть, що полягає в ненаситному збільшенні матеріальних благ. Грошолюбство - вважається порушенням другої заповіді: «Не можна служити Богові й мамоні» (Мф.6: 24), тобто багатству.
 
Основні види сріблолюбства: жадібність (пристрасть до володіння) і скупість (пристрасть до збереження). Жадібність хоче захопити чуже, скупість боїться віддати своє. У всіх проявах пристрасті сріблолюбства є один загальний мотив - любов до самого процесу придбання і володіння.
 
ГНІВ - гріховна пристрасть, пов'язана з сильною схильністю людини до гнівливого почуття. Гнів як пристрасть має багато різновидів. Це змій, який породжує дитинчат, більш отруйних і небезпечних, ніж він. Ці змієнята: лють, ненависть, заздрість, ревнощі, злопам'ятність, які роблять нещасним як саму людину, так і його близьких. Гнів легко поєднується з іншими пристрастями і тоді з'являється цілий спектр кольорів і відтінків цієї пристрасті.
 
СМУТОК, ПЕЧАЛЬ - гріховна скорбота, викликана зовнішніми причинами. Святитель Ігнатій описує стан цієї пристрасті наступним чином: «Печаль - засмучення, туга, відсікання надії на Бога, сумнів в обітницях Божих, невдячність Богу за все, що трапляється, малодушність, нетерплячість, скорбота на ближнього, нарікання, зречення від хреста, намагання зійти з нього».
 
ЗНЕВІРА - тимчасовий стан або укорінена гріховна пристрасть, що виявляється як відчуття яскраво вираженої незадоволеності і спустошення, яка полягає в розслабленні сил людської душі й небажанні працювати заради свого порятунку в вічності.
 
МАРНОСЛАВСТВО - яскраво внутрішньо або зовні виражене прагнення до земної слави, марної та безглуздої з точки зору Бога, марної щодо порятунку і вічного життя; пристрасть до земних почестей, шанування.
 
ГОРДІСТЬ - найголовніша гріховна пристрасть, що виражається, по слову прп. Іоанна Ліствичника, у відкиданні Бога і презирство людей. Гордість (поряд з марнославством) вважається найбільш небезпечною гріховною пристрастю, оскільки її привід лежить не в матеріальному світі, а у світі духовному.
 
Так, блуд або грошолюбство, тягнуть людину до видимих тимчасових благ, а гордість - до насолоди своїм занепалим «я», до утвердження своєї самості в противагу Богу і ближньому. Горда людина звеличується над іншими людьми своїми уявними чеснотами, рахуючи інших людей нижче себе.
 
Гордість перетворює людину на ворога Богу, оскільки Бог є Сама Любов і Саме Смирення, і кожна людина є Образ Божий, гордість же є властивість диявола, який бувши світлим ангелом загордився і відпав від Бога.
 
Як виникає пристрасть?

Святі отці виділяють п'ять ступенів виникнення пристрасті:

1) «Прилог» - спокуса людини помислом, що містить гріховний образ.
2) «Поєднання» - полягає в співбесіді з помислом.
3) «Приєднання» - повне прийняття людиною гріховного образу, так що гріх починає діяти в людській душі й готувати вчинення гріха на справі.
4) «Полон». На цьому этапі у людини зникає навіть саме бажання залишити гріховний помисел.
5) Пристрасть - паралізує волю людини й ворог, якого вона допустила у своє серце тягне її до вчинення гріха.
 
Взаємозв'язок пристрастей

Ці вісім пристрастей, хоча мають різне походження і різні дії, проте перші шість (черевоугодництво, блуд, грошолюбство, гнів, печаль, зневіра) пов'язані між собою таким чином, що надмірність попередньої викликає початок наступної.
Гордість і марнославство таким же способом з'єднуються між собою, однак народжуються вони не від шести попередніх, а в міру знищення їх. У ці дві пристрасті ми впадаємо особливо після перемоги над іншими пристрастями.
 
Чому пристрасть - це хвороба душі?

Прп. Ісаак Сирин називає пристрасть недугою душі, а за словами святого Климента Олександрійського, пристрасть є обурення проти природи. Протиприродність пристрасті полягає в тому, що в ній людина відмовляється від закономірного для своєї природи з'єднання з Творцем, що дає людині вище духовне блаженство.
 
Замість насолоди спілкуванням з вічним Богом людина шукає насолоди в тимчасовому земному бутті, в тому, що не володіє вічністю. Такими насолодами можуть бути гроші (пристрасть сріблолюбства), приниження інших людей, твердження своєї переваги над ними (гнів, гордість, марнославство), їжа (пристрасть черевоугодництва), незаконні статеві захоплення (блуд), надмірний смуток з приводу нестачі або позбавлення матеріальних благ (зневіра, печаль).
 


Як перемогти пристрасть?

Для викорінення пристрасті людина повинна шукати допомоги насамперед у Бога, Який подає благодать Святого Духа, що приносить їй духовну насолоду, протилежну пристрастям. Для придбання благодаті людині необхідний молитовний подвиг боротьби і протистояння гріховним помислам. У відповідь на молитовний подвиг людині подається благодать, що відкриває подвижнику пізнання Божественної любові.
 
Найдосконаліше пристрасті перемагаються очищенням серця шляхом посилених молитов і подвигів. Великий піст - чудовий час розібратись з собою.

Однак цього не достатньо. Для того, щоб подолати пристрасті, потрібно розвивати протилежні їм чесноти. Наприклад, черевоугодництво перемагається стриманістю, постом; пристрасть сріблолюбства - вихованням в собі милосердя до бідних, які цього потребують, помірним способом життя. Гнів лікується ухиленням від роздратування, терпінням, вихованням в душі лагідності, любові, прощення. І так кожній пристрасті протистоять протилежні їй чесноти.
 
Зцілення від пристрастей вимагає часто багаторічної боротьби. Згадаймо святих, які проводили своє життя в посилених подвигах протягом багатьох років.
Однак, якщо людина й отримує перемогу над однією або кількома пристрастями, не варто годитися і звеличуватися цією перемогою. Інакше Господь, побачивши гординю серця, перестане захищати і підтримувати її, і людина залишена Ним, знову почне відчувати в собі ту ж пристрасть, яку перемогла за допомогою благодаті Божої.
 
Отже, пристрасті - це недуги душі, які перешкоджають нам спілкуватися з Господом. І чим сильніше проявляється в нас та чи інша пристрасть, тим дальше ми перебуваємо від Бога.

Втім Господь створив нас не для того, щоб ми спотворювали себе гріховими пороками, а для щастя та вічного блаженства. Тому щосили намагаймося виявити в собі гріховні нахили та подолати їх, щоб ніщо не заважало нам бути в єдності з Творцем. Спробуємо у Великий піст зрости духовно і гідно пройти шлях до Великодня.
За матеріалами ресурсу Воцерковляємось разом.