Святитель Афанасій, патріарх Константинопольський, який покоїться в Харкові

Святитель Афанасій народився 1597 р. у місті Ретімноні на острові Крит. Він походив із знатного грецького роду Пателаріїв, що був пов'язаний родинними узами з візантійською імператорською династією Палеологів. Майбутній святитель здобув блискучу освіту зі знанням багатьох мов. Проте, незважаючи на знання і популярність в суспільстві, світське життя, з суєтними насолодами та примарною славою, його не спокусили. Молодого талановитого чоловіка більш вабив шлях християнських подвижників. Після смерті батька Афанасій прийняв чернечий постриг в одному з Солунських монастирів, а пізніше подвизався на Афоні. Незабаром монах став відомий як видатний проповідник, тлумач Священного Писання та гімнограф, автор духовних піснеспівів на честь Пресвятої Богородиці та святих. Всі свої знанні він присвятив служінню Богові. Йому вдалось перекласти з єврейської мови грецькою Псалтир, яка згодом зберігалася в обителі святого апостола Іоанна Богослова на о. Патмосі. У 1626 р. вже в священицькому сані Афанасій був призначений у Валахію, де проповідував Христове вчення серед волохів та молдаван.

За свої праці та духовні дарування подвижник був призначений Константинопольським патріархом Кирилом I проповідником при Константинопольській кафедрі, а в 1631 р. – єпископом Фессалонікійським (Солунським). У березні 1634, після вигнання турецькою владою патріарха Кирила I, святитель був зведений на патріарший престол. Це було цілодобове служіння Церкві, бо ситуація вимагала рішучих дій. Після повернення зі заслання патріарха Кирила святитель Афанасій не тримався за владу. Він залишив патріарший престол і більше як рік прожив на Афоні, удосконалюючись у подвигах посту та молитви. Потім один рік жив в Італії, де папа запропонував йому прийняти католицтво, обіцяючи звести його в кардинали. Спокусливу пропозицію святитель Афанасій, звісно, відкинув і надалі залишився вірним православ’ю. З 1638 він знову став керувати Солунською кафедрою. Політична і економічна ситуація була вкрай непростою. Постійно тривала боротьба за владу. Крім, того, на той час у храмах Солунської митрополії, яка терпіла утиски з боку турків, не вистачало богослужбових книг, церковної утварі та облачення. Церковні і політичні розклади змушували Афанасія кілька разів ставати патріархом. Влітку 1652 року він втретє зайняв престол на короткий термін, але вже восени ситуація змінилась. 8 жовтня 1652 року святитель назавжди покинув Константинополь, відвідав Україну часів визволенного козацького повстання. Він побував в Чигиріні у Богдана Хмельницького, а 22 квітня 1653 року був прийнятий в країні-агресорі царем Олексієм Михайловичем. У Москві, на прохання Патріарха Нікона, їм був написаний Чин архієрейського звершення літургії на Сході, який ліг в основу московського виправленого друкованого Чиновника архієрейського служіння, що, до речі, використовується в РПЦ і дотепер.



Афанасій шукав можливості й надалі впливати на ситуацію. Вона була несприятлива і, зрештою, загнала церковного діяча в глухий кут. Святитель подав царю «зошит», в якому викладав головну мету свого приїзду до Москви: спонукати царя, у союзі з українським Запорозьким військом та Молдавією, почати війну з турками. Щоб прихилити на свою сторону російського царя, йому було обіцяно зайняти престол ромейських імператорів, а Московському  Патріарху навіть хотіли запропонувати вселенську кафедру. Дипломатичні кульбіти вигнанця з дивними ідеями нічим добрим для нього не закінчились. Наприкінці грудня 1653 року Афанасій виїхав з Москви до нинішньої Молдови, щоби прибути до Миколаївського монастиря в Галаці. По дорозі знову гостив у Богдана Хмельницького. Намагався переконати всіх в своєму проекті, але все виявилось марним. Подорож була довга і складна. Вдавалась взнаки втома та безвихідність ситуації. Невідомо, що саме сталося з Афанасієм, але у лютому 1654 року він залишився в Мгарському монастирі (нині на території Лубенського району, Полтавської області), де в середу на Фоминій седмиці, 5 квітня, преставився.  Святитель був похований за східним звичаєм: тіло в повному одязі поміщене в крісло і опущене в кам’яну труну у монастирському Преображенському храмі. 1 лютого 1662 р. відкрили нетлінні мощі святителя, від яких багато хворих отримали зцілення. Незвичайне для нашої землі поховання святителя Афанасія в сидячому положенні стало причиною іменування його Афанасієм Сидячим.

У 1936 р., коли радянською безбожною владою проводилося відкриття святих мощей, до тодішньої столиці України м. Харкова було привезено серед інших і святі мощі святителя Афанасія. З побоювання ускладнення міжнародних відносин, оскільки святитель Афанасій за походженням був грек, а також за унікальністю його святих мощей, влада не наважилася їх знищити. Таким чином, завдяки Волі Божій святі мощі святителя Афанасія збереглися неушкодженими в Харківському міському історичному музеї.



У ​​1943 р. під час німецької окупації було знову відкрито Харківський Благовіщенський кафедральний собор (тоді там служба правилась українською мовою), куди перенесено святі мощі святителя Афанасія та святителя Мелетія архієпископа Харківського (пам’ять 12лютого). Відтоді і по теперішній час святі мощі святителя Афанасія відкрито спочивають в особливо влаштованій раці в правому боці Собору, якій досі належить московській церкві.



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.