Церковно і священнослужителі. В чому різниця?

Чим відрізняються церковнослужителі від священнослужителів? Спробуємо розібратись, бо насправді це важливо знати і різниця між ними суттєва.

Основними ступенями церковнослужителів є чтець або псаломщик, співець та іподиякон. Церковнослужителі набувають свій стан не через Таїнство священства, а тільки за архієрейським благословінням, чи благословінням настоятеля або ігумена монастиря, про що говорить 14-те правило VII Вселенського Собору.



Поставлення на церковнослужителя називається хіротесія, що з грецької мови означає покладання рук й звершується за межами вівтаря, в храмі. До обов’язків церковнослужителів входить скликати віруючих до богослужіння, б’ючи у дзвони, запалювати свічки у храмі, подавати кадило, читати Священне Писання, окрім Євангелія, а також співати за богослужінням. Іподиякони зараз беруть участь зазвичай тільки в архієрейському служінні. Вони облачають архієрея у священні ризи, подають світильники (трикирій і дикирій) архієреєві для благословіння ними віруючих.
Що ж стосується священнослужителів, то вони є особами, які поставленні для священнодійства. Це встановлено Господом нашим Ісусом Христом, коли завершивши справу нашого спасіння і дарувавши благодатні засоби для його здійснення в Церкві, Він передав апостолам благодать священства й особливі благодатні дари (Мф. 28: 19-20; Ін. 20: 22-23). За прикладом старозавітної Церкви, де були первосвященник, священники і левити, святі апостоли встановили і в новозавітній християнській Церкві три ступені священства: єпископів (архієреїв), пресвітерів (тобто священників) та дияконів. Усі вони називаються священнослужителями, бо через Таїнство священства, через рукопокладання (грецькою мовою «хіротонія») вони одержують благодать Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій.

Єпископи становлять вищий чин у Церкві й отримують найвищий ступінь благодаті. Вони ще називаються архієреями, тобто начальниками ієреїв (священників). Єпископи можуть звершувати всі таїнства і всі церковні служби. Це означає, що єпископам належить право не тільки здійснювати богослужіння, але й посвячувати (рукопокладати) у священнослужителі, а так само освячувати миро й антимінси, що не дано священникам. За ступенем священства всі єпископи між собою рівні, титули архієпископа, митрополита, патріарха історично пов‘язані з виконанням певним єпископом особливих обов‘язків у місцевій або цілій Помісній Церкві, а з часом також стали вживатися як почесні для відзнаки за служіння.
Священники (ієреї, пресвітери) становлять другий священний чин після єпископів. Вони можуть здійснювати, з благословіння єпископа, всі таїнства і церковні служби, крім тих, які належить чинити тільки єпископу, тобто крім Таїнства священства і освячення мира та антимінсів. Мирська християнська громада, очолювана священником, називається парафією. Священник-чернець іменується ієромонахом (священномонахом). Для відзначення за плідне служіння священники можуть отримувати почесне звання старшого священника (протоієрея), а ієромонахи – ігумена та архімандрита.



Диякони становлять третій, нижчий, священний чин. «Диякон» – слово грецьке й означає «служитель». Вони співслужать єпископу чи священнику при богослужінні та здійсненні таїнств, але самі здійснювати їх не можуть. Старший диякон називається протодияконом. Чернець, отримавши сан диякона, називається ієродияконом, а старший ієродиякон – архідияконом. Дияконське служіння є підготовкою до служіння священничого.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.