Відбудовуємо "собори" наших душ

Чому віра, надія, любов і мудрість залишаються незмінними орієнтирами нашого життя, навіть у складні часи? Сьогодні, в день вшанування святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, ми можемо замислитися над цим по-новому. Ці юні дівчата разом з їхньою матір’ю стали свідками істини, віддаючи життя за віру, надихаючи нас бачити глибший сенс у стражданнях і випробуваннях.

Що нам відомо про них? Ці чотири римлянки жили на початку ІІ століття, в часи жорстокого гоніння проти християн, за правління імператора-язичника Адріана. Їхній земний шлях завершився страшно: трьох доньок – 12, 10 і 9 років – жорстоко мучили, знущались і стратили на очах у матері. Вона їх поховала, три дні оплакувала біля могили, там і віддала Богові свою душу.



Вони залишили свій внесок в історії сповідуючи, що саме разом – віра, надія і любов – ніби ті три сестри разом з матір’ю-премудрістю – символізують істинне ставлення християнина до життя і до Бога.

Віра, надія, любов і мудрість – наші духовні опори. Віра відкриває серце для Бога, допомагає зберегти внутрішню простоту й чистоту. Надія не дозволяє опустити руки, дає силу довіряти Промислу Божому, коли людська логіка безсила. Любов виводить віру і надію у діла – у допомогу ближньому, прощення, турботу про тих, хто слабкий або поранений.

Ця історія відлунює в серці для кожного українця. Вже більше десяти років ми проходимо власний тернистий шлях: ми прокидаємося під звук сирен, працюємо під обстрілами, батьки вчать дітей ховатися в укриття, переживаємо численні втрати рідних й одночасно встигаємо будувати майбутнє. Зло ж, нажаль, не ховається – воно відкрито випробовує межі нашої людяності.

Сьогодні наш народ стає живим свідком – так само, як юні мучениці Риму. Ми свідчимо, що добро не зникає навіть під вибухами. Ми відбудовуємо «собори» своїх душ, коли допомагаємо один одному, коли вчимося прощати, коли не даємо злу поселитися у власному серці. Церква не закликає нас до пасивності чи безсилого страждання. Вона закликає до відповідальності – за власну душу, за ближніх, за свою землю. Віра, надія, любов і мудрість не є втечею від реальності, а її найглибшим проживанням.



Своїм прикладом святі мучениці нагадують нам: хто тримається віри, не втратить надії, хто має надію, здатний любити, а хто любить, той набуває справжньої мудрості. І це – шлях до справжньої перемоги, яка починається в серці кожного з нас.
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.