Про заздрість як небезпечну духовну хворобу

Як гниль у природі є непридатною для вживання, хворобою, наслідком розкладання, руйнування від процесу гниття, так і заздрість для людини є тяжким недугом душі, ненаситним почуттям та одним із небагатьох гріхів, який не дає навіть примарного задоволення. Коли заздрість вражає серце, вона паралізує всі добрі порухи у ньому, вона дійсно, як застерігає нас Писання, ніби гниль для кісток: і болить, і руйнує, і знерухомлює.

Заздрість – це скорбота, сум і злість через благополуччя та успіх іншої людини. Від цього гріха застерігає нас десята заповідь Божа: «Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого» (Втор. 5: 21).



Писання пояснює, що саме через заздрість диявола у світ увійшла смерть, «і зазнають її ті, що належать до наділу його» (Прем. 2: 24). Денниця заздрив славі Господа і тим погубив себе, а потім вилив свою заздрісну отруту на наших прабатьків, Адама і Єву. Руйнівну й небезпечну згубність цього тяжкого гріха можемо також побачити на біблійних прикладах заздрості Каїна щодо Авеля, Саула щодо Давида, книжників і фарисеїв щодо Ісуса Христа тощо. Скрізь фінал дії заздрості один: злість і ненависть до інших, скоєння злочину, смерть і вічна ганьба того, хто піддався цій хворобі душі.

Заздрість – дуже небезпечна і заразна хвороба. Коли вона зароджується в серці, то швидко нищить там все добре і сіє розбрат, злість, зловтіху, породжує сварки, лихослів’я, прокльони, брехню, лукавство, лицемірство, підступність. Благодать Божа ніби покидає серце заздрісної людини. І такі згубні переміни відбуваються не лише всередині людини, вони відображаються і назовні: в погляді, у вчинках, словах, діях, намірах…

Заздрість є несумісною з нормальними міжособистісними стосунками, вона руйнує дружбу, братерство, кохання, відносини між народами, державами врешті-решт. Заздрість – це ворожість і супротив щодо всього доброго, це втрата любові, це затьмарення і отруєння душі, це початок вічних скорбот.



Тому застерігає нас Священне Писання, щоби ми не впускали у свої душі цей страшний порок, щоби тримали свої серця лагідними та смиренними, і були вдячними Богові за все. Вдячність, лагідність, радість, терпіння і смирення не можуть співіснувати разом із заздрістю. Не існує ніякої «менш небезпечної», нешкідливої чи «білої» заздрості. Це явище є дуже небезпечним незалежно від обгортки, під якою прагне сховатися. А корінь зла його в тому, що воно вбиває любов до інших, а відтак і до Бога. Завжди пам’ятайте, що заздрість – вбиває, і що саме вона була причиною першого вбивства людини, а потім і Боголюдини, Господа нашого Ісуса Христа.
Бережіть свої серця, свої духовні фортеці, храми душі, від диявольських підступів, від руйнування і смерті. З Богом – життя і міць, з добром та любов’ю – вічність і слава. Слава Ісусу Христу!

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.