Царство Боже починається на землі

У Священному Писанні читаємо, що Господь наш Ісус Христос розпочав Свою проповідь закликаючи до покаяння та сповіщаючи про Царство Боже: «Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4: 17), а також у іншому місці читаємо: «Й іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий» (Лк. 4: 43). Що ж таке Царство Боже і чому воно є таким важливим?



Часто люди вважають, що Царство Боже (Небесне) – «десь там, на небесах» і лише в майбутньому. Але ж Спаситель говорить, що воно «вже наблизилося», Він закликав усіх увійти в нього, прийняти його і покаятися не «колись», а вже зараз… Тож Царство Боже «починається» вже тут, на землі. Бо воно є не зовнішнім, а внутрішнім, духовним буттям людини, коли вона відкриває своє серце і живе з Богом, за Його заповідями.

Господь Ісус Христос проголосив Царство Боже на противагу царству земному, яким уявляли книжники і фарисеї Царство Месії. Спаситель вказав, що Царство Небесне є значно вищим і суттєвішим за земне, видиме. Воно створене Богом, Його премудрістю і доброю волею та обіймає і небо, і землю, весь світ – видимий і невидимий. «Царство Моє не від світу цього» (Ін. 18: 36), – пояснював Ісус Христос. «А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? – відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17: 20 – 21). Тож Царство Боже – це присутність живого Бога в душі, в усьому житті людини, це дія благодаті Святого Духа у віруючій людині.

Але Бог не чинить насилля, тож без участі самої людини, без її бажання і старання Царство Боже не є досяжним, бо «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11: 12). Силою не фізичною, а духовною.
Як же наблизитись до Царства Божого? У Священному Писанні читаємо підказки, як це зробити. Ані вік, ані стать, ані майнові чи суспільні статуси не впливають на здобуття Царства Божого, а виключно – духовний стан людини. Так, Царство Небесне відкрите для «убогих духом» (Мф. 5: 3), тобто смиренних і відданих Божій волі, для «гнаних за правду», тобто чесних і стійких у своїх переконаннях, вірі. Воно дарується тим, хто за своїм внутрішнім станом подібні до дітей (Мф. 19: 14) з їхньою відкритістю, щирістю, простотою, добротою і довірливістю. Царство Боже здобувається істинною вірою, жертовною любов’ю до Бога та своїх ближніх. У ньому «багато хто з перших будуть останніми, а останні – першими» (Мк. 10: 31). І зразок такого служіння подав усім нам Сам Господь Ісус Христос.

Подаючи під час Нагірної проповіді приклад молитви, Спаситель заповідав молитися про Царство Боже перед проханнями щодо особистих потреб (хліба насущного, прощення провин тощо). Тож, для кожного християнина велика потреба – саме у Царстві Божому, що підтверджує і святий апостол Павло: «Царство Боже – не їжа i питво, але праведнiсть, i мир, i радiсть у Святому Духовi» (Рим. 14: 17).

Отже, Царство Боже – це не лише про вічність та майбутнє існування після нашої тілесної смерті, це також і про земне життя людини, мета якого – жити в єдності з Господом, розкриваючи у собі Його подобу та наслідуючи Його Божественне Царство. Тож, не гайте час і, як закликав наш Спаситель: «Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?... Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6: 31, 33).