Взірець покаянного служіння (відео)

Обтяжена гріхами людина може по-різному реагувати на заклик до покаяння: виправдовувати себе, захищатися прихованою агресією, звинувачувати ближніх, ставати в позу ображеного. Ніж дослухатися до голосу совісті завше легше перекласти відповідальність на інших, знайти крайнього, відкласти прийняття рішень або взагалі заперечити провину. Якби Бог вчиняв по-справедливості, то ніхто не мав би можливості врятуватись. Ми можемо прохати лише одного - про Його милість та прояви батьківського милосердя.

Той, хто по-справжньому страждав від докорів сумління, з власного досвіду знає, що означає пекло покарання. Нестерпність буття долається чистотою серця і вчинками любові, вмінням тримати удар та щирістю стосунків, відкритістю світу й перемогою над болем. То є непростою наукою, але без засвоювання її уроків змін ніколи не станеться.

«Боже, будь милостивий до мене, грішного», -  цими словами митаря, які ми щодня згадуємо на ранковій молитві, відкривається підготовка до Великого посту. Церква високо оцінила покаянний подвиг людини, яка осягнула всю глибину своєї недостойності. Без усвідомлення обсягу гріха, що карається власною совістю, внутрішнє переродження та зміна способу життя насправді неможливе. Проте, пробудження душі є тільки відправною точкою, після якої починається довгий шлях здобуття істинної віри.



Найближча неділя про митаря і фарисея закликає нас до роздумів насамперед про милосердного Бога, який не дозволяє людині впадати у відчай. Якими би не були вагомі причини для смутку, пам’ятаймо, що Господь ніколи нас не відкидає. Страждання і випробування неминучі, але ними прокладена дорога до Спасіння. Через покаяння ми навертаємось до єдності з Ним, а тому, при будь-яких обставинах, не маємо права на безнадію. Наша запекла боротьба проти ворога точиться не тільки зі зброєю в руках, але й з щитом віри, бронею праведності та силою молитви. На суботню службу 31 січня і недільну Літургію 1 лютого на Фейсбук сторінці Іоано-Богословського храму ПЦУ приймаємо ЗАПИСКИ ОНЛАЙН. Початок Літургії о 9 ранку. По завершенні згадуємо спочилих на панахиді.



Вже завтра в храмі лунатимуть перші постові піснеспіви «Покаяння відкрий мені двері». За цими вратами невідмінно мають визрівати плоди нашої віри. Причому приносити їх слід без самопіднесення та осудження інших, з мудрістю та повагою, бо «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1 Пет. 5:5). Тому якщо хочемо, щоби Господь був до нас милостивим – маємо зневажати свої гріхи і каятись, як це робив митар, а не возвеличуватися над ближніми наслідуючи фарисея. Сподіваємось наші молитви будуть почути, а дорогу осилить той, хто йде. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.