Повернення в повноту Любові (відео)

Євангелієм в Євангелії називають найвідомішу в світі притчу, яку читатимуть завтра на Літургії. Зазвичай в розповіді про блудного сина акцент роблять на ньому, або на його старшому братові, який теж загубився в темряві образ. Між тим, ключовою постаттю всього сюжету є люблячий батько, а сам текст можна розглядати як праобраз Пасхального Воскресіння.

В центрі притчі зовсім не історія про марнотратного спадкоємця чи слухняного виконавця з фарисейськими замашками. Її серцевиною є Великодній бенкет, де через прощення й отчу милість долається відчай, гординя і смерть. Повернення слід вистраждати. Безнадія лікується вірою. За Любов треба боротись. Вона вартує того, щоб стояти до кінця, навіть тоді, коли вже, здається, більше немає сил, шансів і навколо панує пітьма.

Притча – це завжди символ, де багатошаровість сенсів дозволяє зазирнути по той бік добра і зла. Можна лише здогадуватись, скільки образливих слів випалив на прощання бунтівний син, коли поховав заживо батька. Або, що потім переживав отець, дізнаючись про долю своєї розпусної дитини. Як він роками вдивлявся вдалечінь, сподіваючись на чудо. Скільки знадобилось зусиль, щоб змусити йти додому старшого й як потім складалися стосунки в родині після свята. В усіх епізодах батько був ні суддею, ні, обвинувачувачем, ні спостерігачем. Він постійно діяв, проявляв розсудливість, турботу, мудрість, далекоглядність. Милосердя ставало сильніше за справедливість, благодать перевершувала закон, цінність стосунків перемагала непорозуміння.



Повернення в повноту Любові може відбуватись по-різному. В притчі про Великодній бенкет ми бачимо його на прикладі двох безпутних синів. Минулого тижня роздивлялись через оптику митаря і фарисея. Наступну неділю Церква нагадає нам про невідворотність Страшного Суду. Але завжди головним та неосяжним магнітом стає Той, Хто є осердям життя, що всюди єси і все наповняє. До Нього ми й звертаємось в своїх благальних молитвах. На недільну Літургію 8 лютого 2026 року на Фейсбук сторінці Іоано-Богословського храму ПЦУ приймаємо ЗАПИСКИ ОНЛАЙН. По завершенні служби відбудеться панахида..



Тема втрат і повернення: до самих себе, духовної Батьківщини, чистоти помислів, справжніх цінностей стає домінуючою в передпостових службах. Ми всі так чи інакше є тими, хто заблукали, змарнували, забруднили наше життя.  Цієї суботи Церква вже почала співати дивний псалом «На ріках Вавилонських». У ньому плач і надія народу, який відчуває колективній біль. Сподіваємось, що у важкі лютневі дні наші молитви будуть почуті, двері покаяння відкриються й за прикладом блудного сина ми теж зможемо відкинути гріх та повернутися до Бога. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
 


Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.