Завтра поминальна субота (відео)

14 лютого 2026 року Церква Христова звершує поминання померлих та особливо посилену соборну молитву за упокій душ рідних та близьких, а також всіх від віку спочилих християн. У нашому храмі о 9 ранку розпочнеться поминальна Літургія, а одразу після її закінчення здійснюється соборна панахида.
 
М’ясопусна вона називається тому, що так іменують найближчу неділю про Страшний Суд, оскільки вже за день, з понеділка 16 лютого, за Уставом припиняється вживання м’яса. Наголошуємо, що під час війни рішенням Синоду постові вимоги значно пом’якшено, а в деяких випадках взагалі піст на їжу скасовано, але то окрема тема і предмет розмови з духівником. Ми будемо молитися і згадувати своїх ближніх, воїнів, рідних нам людей, які виявили до нас свою любов.



Цієї поминальної суботи Церква особливо молиться за тих, хто помер та не отримав з якихось причин належного церковного відспівування.
Назва "батьківська" швидше за все походить від традиції називати покійних "батьками", тобто тими, які відійшли до батьків. Ще одна версія - "батьківськими" суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали в першу чергу своїх покійних отців та матерів. Як би там не було, але головний сенс цього особливого дня полягає в тому, щоб, вийшовши на великопісну дорогу до Воскресіння Христового, знищити межу між живими й померлими та з новою силою ствердити: Христос переміг смерть! Тому православні християни не кажуть про небіжчиків «мерці». Вони говорять про тих, хто відійшов у Вічність – «спочилі».

Звідки пішла традиція молитися про померлих? Зазвичай у день молитви за спочилих ми отримуємо чітку настанову з Нового Завіту. В посланні апостола Павла, яке читається цього дня, серед інших, є такі слова:
"Браття! Не хочу залишити вас у невіданні про померлих, щоб ви не впадали у скорботу, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих у вірі в Ісуса Бог приведе з Ним…"
А в Євангелії від Іоанна Господь Ісус Христос запевняє:
«Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має життя вічне, і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя… Настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у Воскресіння життя, а ті, хто чинив зло - у воскресіння суду… Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний є, бо не шукаю Моєї волі, але – волі Отця, Котрий послав Мене…».

Християни впевнені в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною. За віровченням Церкви, якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, оскільки душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.

У ці дні ми повинні ще раз замислитись над важливими речами нашого буття. Справа в тому, що Церква - це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу - неважливо.

Припустимо, наш ближній був за життя гнівливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.
У народі кажуть: людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Може, тому на заупокійній відправі співається така до болю знайома усім "Вічна пам’ять", а на аналої біля свічника - записки з тисячами імен. І за кожним із них - історія життя, страждань, любові, болю від втрати. А ще - досвід молитви, яка долає цей біль та відкриває таємницю Вічності…



Звершуючи поминання усіх від віку спочилих, пам’ятаймо: на кожного з нас у свій час чекає мить переходу від тимчасового життя до Вічності та Вищий Божий Суд. На цьому суді не враховують, до якої спільноти належала людина, чим займалась, скільки грошей заробила. Звісно, важливо як вона зустріла останню хвилину і приклад розбійника, що покаявся може бути в нагоді. Втім, передусім, нас судитимуть за Законом Божої Любові, тобто - що саме, добро чи зло, заподіяли ми тим, хто опинився на нашому життєвому шляху. Пам’ятаймо про це в найближчі дні, бо не дарма неділя, яка наближається, називається про Страшний Суд.
В Іоано-Богословському храмі після Літургії в суботу і неділю завжди служиться панахида. Подай Господі, всім померлим вічну пам'ять та Царство Небесне.