Бог в історії. Роздуми настоятеля

Книга «Досвід навернення» - це метанойя о.Віктора Маринчака, де він вперше відверто розповідає про своє життя та висловлює погляди на важливі питання сьогодення. Триста сторінок тексту, десятки унікальних фотографій, автобіографічних спогадів та духовних порад. Сторожили храму мають цей скарб – новим парафіянам ще належіть насолодитись джерелом натхнення. І хоч книга написана задовго до повномасштабної війни чимало думок лишаються досі актуальними.

Нагадуємо, що книгу «Досвід навернення» можна придбати в храмі або замовити «Нової поштою» і принагідно вітаємо настоятеля Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктора Маринчака з Днем народження!..  



- Як Бог діє в історії? Скажімо, в історії України?

- Бог втручається в історію: в життя конкретної людини, народів, етносів, усього людства. Україну Він проводить через найтяжчі, найстрашніші випробування. У першу чергу, як я розумію, випробовує вірність Богові, який є Любов, Світло, Добро й вірність Свободі. Треба сказати дивну річ, але наш народ пережив голодомор, репресії, які не припинялися в тій чи інший мірі, допоки існувала Російська імперія, радянська влада і далі. До самого останнього часу Україна в Україні була під тиском. Українець в Україні за свій національний вибір був особистістю репресованою. Не в прямому, то в переносному розумінні. Також і протягом останніх десятиліть, оскільки російський вплив був шалений, це випробування тривало далі. До 1991 року ми мали одні форми тиску, до 1955 року, коли тривала військова боротьба УПА, — інші. Наприкінці 30-х років, коли йшли репресії, вони виявлялись одним чином, під час голодомору — іншим. Але періоду, щоб не відбувались репресії проти українського народу, — такого не було ніколи. Як же важко витримати все це і продовжити любити Бога! Легше було сказати: «прокляни Його і помри», або просто померти таким, як ти є. Перестати бути собою: зі своєю вірністю Богу та Свободі, любов’ю до рідної землі, мови, свого народу. Бути русифікованим, сполонізованим, усім чим завгодно, як вигідніше і простіше — й тоді буде тобі добре. Насправді — це брехня! Не стане добре — перероблять на орка. Але спокуса перестати бути собою тяжіє над нашим народом кілька століть, починаючи з XVI і закінчуючи XXI століттям.

- Україна була епіцентром двох Світових війн, ми мали три голодомори, тут сталась найбільша атомна катастрофа в Чорнобилі. Чи можна сказати, як говорять росіяни, що ми Богообраний народ?
 
- Вони розуміють свою обраність як месіанську. Тобто росіяни хочуть ощасливити ціле людство. Українці можуть думати лише про одне — ми найбільш переслідувані, і в цьому розумінні є обраними. Українці принесли найбільше жертв та зазнали максимум принижень, але зберегли прагнення свободи і любов до Бога як джерела світла, добра та правди. Зберегли тотожність собі, всупереч усьому, що заважало і перешкоджало. Це є приклад стійкості, витривалості, здатності залишатись собою, незалежно від обставин. Ми довели світові, що здатні бути непохитними і непорушними, встояти та здолати всі перешкоди.

- Чи потрібно народу України покаятись?

- Народам, які покаялись щодо комунізму та фашизму, а наскільки мені відомо, це стосується Чехословаччини і Німеччини, Бог сприяє. Я думаю, що навіть з точки зору прагматики, то є правильним. Що таке покаяння? Це визнання провини та відкидання того, щоб воно не тривало далі. Бажання від цього очиститись і звільнитись. Люди не завжди розуміють, що вони причетні, я вже не кажу про те, що винні. Як наслідок, дуже важко зараз переконати суспільство в тому, що ми всі причетні до того, що відбувалось в «імперії зла». Нам треба звільнитись від наслідків колоніального стану, радянської влади і перебування під тиском комуністичної ідеології. Все те, що дуже сильно викривляє образ Божий в кожному з нас. Цього треба зректись та відкинути беззаперечно, бо воно спотворює всіх нас і робить тими самими орками. Ні в якому разі не можна бути рабом імперії. Там немає вільних людей, всі є рабами: колонізатор і населення колонії. Ми зросли в імперії і до тих стереотипів настільки звикли, що вже їх не помічаємо. Треба було б усім їх усвідомити. На Заході, в літературознавстві Африки, Латинської Америки, Сходу поширені так звані колоніальні студії. Вони стосуються суспільної та історичної свідомості, літератури і мистецтва. Ті, хто були колоніями, мають наслідки колоніального стану. Можна запозичити їх досвід, як вони того колоніального стану свідомості позбуваються. Але українцям треба обов’язково покаятись.

- Як це можна організувати на державному рівні?

-Чим відрізняється, скажімо, Німеччина від пострадянського простору. Там фашизм панував 12 років. Не зросло поколінь у межах цієї панівної ідеології, просто не встигли. Тому ця чума, як писав про фашизм Альбер Камю, вона швидше виліковується. Чим відрізняється Чехія? По-перше, вони були завжди не зовсім комуністичними у своїй масі. Чехи дуже тяжіли до Заходу. Вони мали традицію перебування в зовсім іншого порядку імперії — Австро-Угорській. По друге, — мали вільну державу і тому створили Празьку весну в 1968 році. Хоча цей протест було подавлено силою, думки про свободу поширювались двадцять років, і вони дочекались свого часу. Чехи ніколи не приймали радянського способу існування і погляду на життя. Вони були готові до покаяння. Тому їм це зробити було легше.

- А як бути нам?

- Нам треба проводити надзвичайно широку антиколоніальну, антиімперську і антикомуністичну кампанію. Весь інформаційний простір займати не балачками чи політичними плітками, а працювати в цьому напрямку, щоб у людей з’явилось розуміння, що ми носії радянської психології та ментальності і маємо пережитки постколоніальні і постімперські. Це треба викорінювати, бо воно спотворює нашу природу, надзвичайно гнітить і не дає бути вільними та творити нове життя.



- Це треба викорінювати поступово чи вогнем і мечем, жорстко та радикально, як, скажімо, робилась в Україні декомунізація?

- Ні, це все дитячий спосіб швидкого рішення фундаментальних проблем. Таке неможливе. Подібні речі виховуються способом існування суспільства. Україна наразі далеко відійшла від радянської практики життя. У нас вже звикли до певної свободи. Зовсім іншого характеру і рівня, ніж була ще в 90-ті роки. Ми здобули дуже великий досвід набування політичної та громадської свободи. Це вже у нас є, але крім того українцям слід очистити свідомість. Для цього треба, щоб працювали публіцисти, журналісти, коментатори, політологи, різні експерти із соціології чи соціальної психології. Тут неосяжне море для роботи. Деколонізація, деімперіалізація, десовєтизація і декомунізація у нас, за великим рахунком, ще не здійснювались.

- Це можна зробити за одне покоління?

- Оскільки у нас, на відміну від східного сусіда, є реальна політична свобода, то тепер нам треба тільки далі усвідомлювати цей досвід. Показати стереотипи, які ми повинні відкинути. Співставити і зрозуміти, що не відповідає нашому теперішньому досвіду. Тоді буде зрозуміло, для чого покаяння і у чому винен кожен із нас. Бо я носій цих стереотипів у поведінці і свідомості, продовжую їх відтворювати, виховувати когось у тому ж річищі. Я винен, що, набувши їх свого часу в Радянському Союзі, нехай і несвідомо, тепер від них не відмовився вже свідомо. Але, здобувши інший спосіб існування, треба було більш свідомо до цього ставитись. У мене така думка виникла в 1995 році. Я написав навіть статтю «Детоталітаризація суспільства», яку тоді не взяли до друку. Збирався написати низку таких матеріалів, але редакція однієї з провідних харківських газет в останній момент чомусь відмовилась. Мені здається, що ми можемо сягнути великих наслідків через якийсь досить короткий час. Якщо діяти, то 10–15 років — цього буде достатньо, бо вже ми маємо досвід десятиліть існування в дещо іншій, зміненій парадигмі.

Із книги «Досвід навернення». Вона вийшла ще до початку повномасштабної війни і сьогодні майже весь її наклад розпродано, але ще можна придбати в Іоано-Богословському храмі ПЦУ (вул.Велика Панасівська 105-а). Всі гроші від реалізації видання підуть на відновлення нашої церкви. Книгу можна замовити "Новою поштою".



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5159 3351 0939 4102