Собака і православний храм

Під час Великоднів свят багато парафіян приходили в храм Апостола Любові освячувати паски з собаками. Наші священники тримають вдома чотирилапих друзів, дуже люблять тварин і вважають, що мати собаку вдома, особливо, коли є діти, дуже важливо. Втім, існує давня церковна заборона заводити в храм домашніх улюбленців.   
 
З перших століть християнства, існує така розповсюджена хибна думка, що собака - нечиста тварина, яка оскверняє приміщення. Нібито, де є ікони їй не місце і жити вдома з людьми вона не повинна. Це дуже дивне твердження й зовсім не відповідає християнському вченню. Собака, безумовно, є другом людини, але є певні нюанси, які треба враховувати, коли людина йде до храму.


Тут варто сказати кільки слів, посилаючись на історичні реалії. У старозавітні часи справді існувало ділення тварин на чистих та нечистих. Так євреями було вирішено, яких звірів можна вживати у їжу (чистих), а яких ні (нечистих). Проте у Новому Завіті цей поділ перестав існувати, і наразі чисті та нечисті тварини існують лише в інших релігійних традиціях, як-от іудаїзмі або ісламі.

Але, спитає читач, чому тоді це формулювання - «нечиста тварина» - поширене й досі? Справа в тому, що воно закріпилося на наших теренах, частково завдяки неправильному трактуванню Священного Писання. Для сторінок Біблії образ собаки - це, перш за все, метафора. Ось, наприклад, у Посланні до Филип‘ян у вірші «Стережіться собак!» святий апостол Павло мав на увазі зовсім не тварин, а лжеапостолів-єретиків. У Євангелії від Матвія наводиться вислів: «не давайте святого псам», але ми не маємо сприймати його буквально. Тому, що суть його в тому, щоб бути обережними і нести Благу Звістку тільки тим, хто чекає її зрозуміти, а не тим, хто повністю відмовився почути голос порятунку. Тобто такого однозначного твердження, що собака - нечиста тварина, все-таки у Біблії немає. Хоча церковна практика часто вважала собак дуже не бажаними гостями в православних культових спорудах. За уставом, навіть рекомендують переосвячувати храм, як це неодноразово робилось в давнину на Сході, де ставлення до тварин відрізнялось від сучасного розуміння тотальної емансипації всіх сфер життя. Тим більш, що раніше собак зазвичай не тримали вдома й була зовсім інша культура поводження з чотирилапими.



При цьому варто зазначити, що у середньовічних соборних документах православної церкви зустрічається сувора заборона приводити собаку до храму. Але справа тут більше не в тому, що собака оскверняє святині, а в тому, що її перебування, як і інших тварин, там просто недоречне: вона може поводитися неспокійно, порушуючи церковну атмосферу. Ніхто ж не ходить з собакою, наприклад, до театру чи в філармонію. Навіть у великі супермаркети наразі заборонено вводити друзів наших менших. Все-таки, говорячи про права людей і тварин, треба розуміти, що є певна повага до віруючих, давніх приписів та звичайний етикет, якого варто дотримуватись. Звісно, не слід позбавляти себе радості спілкування з домашнім улюбленцем. Немає в цьому гріха, і житло від собачої присутності в жодному разі не оскверняється. Скоріш, навпаки, але приводити в храм братів наших менших не варто. Сподіваємось, парафіяни до цього поставляться з розумінням. Напевно, собаки теж так думають, бо вони Божі творіння й, можливо, будуть колись в потойбічному життя з нами разом.

На наш погляд, наявність собаки в домі – це ще й хороша педагогічна функція. Діти навчаються проявляти любов і турботу. Святі отці часто порівнювали ставлення до тварин із духовним станом людини. Святитель Василій Великий та інші наголошували, що жорстокість до тварин свідчить про жорстокість серця, а доброта до них є ознакою благодаті.

У деяких старих «Требниках» можна знайти молитви для благословення бджіл чи домашньої худоби. Важливо розуміти їх справжній зміст: у таких молитвах ми молимося не стільки за самих тварин, скільки за їхніх господарів, просячи, щоб Господь благословив добром людей, для яких тварини є помічниками. Молитви за тварин обмежені лише тимчасовими, земними потребами, адже лише істоти, у яких є дух, можуть бути об’єктом духовного моління. Тому не йдеться про спасіння душі тварини, а про її здоров’я, безпеку та благополуччя людей через їхніх помічників.



Тож, любимо і бережімо своїх собак, але лишаємо при цьому храм святинею, де Господь обов’язково піклуватиметься про всіх близьких і дорогих нашому серцю.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5159 3351 0939 4102