Неділя про розслабленого

У четверту неділю після Пасхи Церква згадує зцілення Христом розслабленого. Про цю подію оповідає лише покровитель нашого храму Іоан Богослов, який повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім зрозуміло, на яке саме свято Ісус прийшов до юдейської столиці, але найімовірніше, то була або Пасха, або П'ятидесятниця.



Біля Овечих воріт, названих так тому, що через них проганяли до храму жертовну худобу, або тому, що біля них знаходився ринок, де продавали цих тварин, на північно-східній стороні міської стіни, на дорозі через Кедрський потік до Гефсиманії і на Елеонськую гору, знаходилася купальня, що юдейською називалася, Віфезда,-  «дім милосердя». Вода в цю купальню збиралася з цілющого джерела. За свідченням Євсевія, ще в п'ятому столітті після Різдва Христового показували п'ять портиків цієї купальні. Біля цього джерела збиралося безліч хворих всякого роду. Проте, то не було звичайне цілюще джерело: свою чудесну силу воно являло лише час від часу, коли в нього сходив Ангел Господній, збурюючи воду. Саме тоді міг зцілитися лише той, хто перший входив в купіль. Тут, біля купальні, знаходився розслаблений, який хворів вже 38 років, і майже втратив надію зцілитися. 
Звернемо вашу увагу на три риси цього євангельського читання і дамо слово справжньому духовному пастирю митрополиту Антонію Сурозському. Далі уривок з його проповіді: «Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита тілесної хворобою, зламана, і що жодної людини не знайшлося, хто б йому допоміг... І те, що сталося з цією людиною, в даний час трапляється з мільйонами інших людей: бо ми холодні серцем, бо нам немає діла до того, що інші голодують, страждають хворобою, знаходяться в душевному розпачі, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті, в кінцевому підсумку, знайти Живого Бога, - тому що ми холодні, мільйони людей залишаються у темряві і холоді, на самоті і в жаху.

Друга риса сьогоднішнього Євангелія відноситься саме до цього: хто з нас може сказати, що коли він чогось бажав, про щось мріяв, чогось домагався і стояв поруч з іншою людиною, яка мала таку ж потребу, але довше, в тій же потребі, але більше, - хто з нас пожертвував собою, відступив убік, і сказав: ти пройди першим, ти будь перша, а я почекаю... У відповідь на такий вчинок, Господь міг би дати людині (кожному з нас, якби ми тільки зуміли так поступити) таку душевну тишу, таке світло, яке зробило б непотрібним те, до чого ми так відчайдушно прагнемо.

І нарешті, Христос говорить цій людині: Бережися, не гріши більше, інакше буде ще гірше, ніж те, що ти пережив... Гріх, звичайно, виражається словами, думками, вчинками, волевиявленнями; але в основі, гріх - це відрив від Бога, бо Бог є ніби ключем нашої цілісності. Якщо ми від Нього відриваємося, то ми втрачаємо саму можливість бути цілими. І відриваємося кожного разу, коли ми по відношенню до іншої людини чинимо так, як не вчинив би Спаситель Христос. Він показав нам, що значить бути справжньою людиною - цілісною людиною, яка носить в собі Божественну тишу і Божественну славу. Він відкрив нам шлях, Він попередив нас про те, що те, чого ми не зробили будь-кому з наших ближніх, ми не зробили і Йому, і навпаки, якщо ми щось зробили для ближнього нашого, ми зробили це Йому, тому що любимий ніколи не забуде те добро, яке було йому зроблено.



Задумаємось над тим, що ми зараз читали, в ті натяки розуміння, які я пробував донести до вашої свідомості. Ось, доведіть їх до свідомості, доведіть до серця, до волі, і нехай це все розквітне в живих, творчих вчинках».
У неділю про розслабленого Літургія в нашому храмі о 9 ранку.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5363 5421 1533 9765

5159 3351 0939 4102