Кроки подолання образ

Як правило, всі люди мають сумний досвід образ, який може виникнути в будь-якому віці і накопичуватись все життя. Ображатися чи пробачити – цей вибір завжди залишається за людиною. Але пригадаємо слова Василя Македонянина: «Не так грішить кривдник, як той, хто образу допустить». Спробуємо дослідити цей гріх і знайти ліки від нього, щоб подолати прірву, яка відділяє нас від Бога в роздратованому стані.
 


Образа – це внутрішній бунт, що виникає через гадану несправедливість, який проявляється різними негативними емоційними станами та поведінкою. Вона може привести до засудження, підозріливості, агресії, а іноді стає причиною більш серйозних злочинів. В основі образи завжди лежить вражене самолюбство, самовиправдання, гординя. Вразливість – перш за все, бажання кращого ставлення до себе.

Якщо подивитись на корінь образи, то можна знайти певні закономірності. Ми ображаємося, коли наше Его у чомусь обмежили, недостатньо нас оцінили, чи не поставилися до нас з належною повагою. Частіше за все, як нам здається, скривдили словом або вчинком.

Якщо людину образили, а вона нічого не відповіла і від усього серця пробачила кривдника, – це найкращий варіант вирішення ситуації. Так, то є вельме складно, бо іноді в подібних ситуаціях буває нестерпний біль і опускаються руки, а слова молитви «Отче наш…» важко вимовити до кінця. Втім, християнський досвід підказує, що саме таким чином треба долати непорозуміння. Але людина може і не пробачити. Ось тоді образа вирощується і стає справжнім гріхом. Найстрашніше – дати волю своїй образі і спробувати відповісти кривдникові, навіть не знаючи, що кривдник може бути духовно слабкіше. Ми потішимо своє самолюбство, отримаємо внутрішню сатисфакцію, але, можливо, тому, хто вас  образив, зараз потрібні допомога, прощення і любов.



Хибне смирення – ще одна пастка, яка напряму пов’язана з цим гріхом. Образившись, людина здатна показувати помилкове смирення і демонструвати фарисейське прощення, лицемірно бути прихильним до кривдника. А в душі, в серці ховати образу, ненависть, гнів, пригнічувати їх силою волі і роками руйнувати свій духовний світ.

Варто зауважити, що образа – це гріх, перш за все, проти себе. До того ж образа є ґрунтом для великої кількості інших гріхів. Коли людина ображається, серце його стає закам’янілим і часто байдужим. Нерідко люди зі своєю душевним болем робляться цинічними, жорстокими, не вірять нікому, не впускають в своє життя ні дружбу, ні любов, ні інших людей, а головне не хочуть відчути неосяжну Божу Любов. Зрештою, образа може перерости в озлобленість і в почуття провини, зруйнувати відносини між людьми і позначитися на тілесне здоров’я людини.

«Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Пріт.17: 22). Багато хвороб, такі як виразка шлунка, гіпертонія, цукровий діабет, розлад нервової системи, виникають на ґрунті тривалого почуття образи.

Образа на Бога – це вже інша стадія гріха, яка часто переростає з образи на людей. «Бог, як Ти дозволив, щоб це сталося зі мною, як Ти міг поставити мене в таку ситуацію?» – думає людина. Треба розуміти, що Господь всеблагий, Він бажає нашого досконалості та очищення. Тому і скорботу слід приймати як ліки від Самого Господа Бога. Людина не виросте духовно, не розвинеться, не стане мудрим, якщо не буде долати гідно випробування, проблеми і образи. Як же складно зробити на практиці, але дорогу здолає той, хто йде.
.
Завдяки кривдникові можна навчитися керувати собою – емоціями, почуттями, вчинками, думками – і по-іншому поглянути на світ. Тому кривдник надає нам незамінну послугу, роблячи нас сильнішими. Як сказав один мудрець: «Наші образники – вони перші наші душевні благодійники: збуджують нас від сну духовного». Можна бути спокійним і за кривдника, тому що над ним є Суддя – Бог, що Він має судити і його безсторонньо. Правила бумерангу ніхто не відміняв, тому як написано в посланні апостола Павла до Римлян: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Дайте діяти Йому. Він точно краще знає, що зараз потрібно.

Ще Іоанн Златоуст писав: «Коли людина, яка скривдила бачить, що його удар не досягає до душі їм ображеної, тоді сам сильно мучиться, і як скривджені мовчать, то удар образ сам собою вертається і вражає того, ким він посланий». Говорячи сучасною мовою, спрацьовує той самий закон бумеранга.

Іноді задають питання, а чи ображався Ісус Христос? Згадаємо життя Спасителя. Його земляки з Назарета, які знали його як людину добру і до яких Він прийшов проповідувати Боже Слово, потягли його до прірви, щоб скинути вниз. «… І вставши, вони Його вигнали за місто, і повели на вершину гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його» (Лк.4: 29). Він не образився на них!
Учень, який знаходився поруч багато років і якого Ісус любив і намагався врятувати від зла, продав Його за тридцять срібняків. Ісус не образився на нього! Христа розіп’яли на хресті, а ті, заради яких Христос прийшов, яким віддавав усього себе і гріхи яких взяв на Себе, ходили повз, плювали в Нього і ображали Його. Він не образився на них! А, навпаки, – просив Отця пробачити мучителів: «Отче! прости їм, бо не відають, що творять »(Лк.23: 34).

Ісус був єдиним досконалим на землі - Боголюдиною. Він прийшов до людей, несучи любов, розраду, зцілення, добру звістку і вічне життя. Спаситель допомагав всім, хто потребує. І жодного разу не образився на несправедливе до Нього відношення і приниження. Тому яке право має ображатися на когось або на щось будь-який чоловік чи жінка, що погрузла в своїх гріхах? Нас недооцінили, принизили, нам недодали, образили, вчасно не допомогли. Список можна продовжувати. Але давайте поглянимо в дзеркало і поставимо інше питання: а самі ми все правильно робили, всіх любили, всім допомагали, всіх цінували? Хіба логічно ображатися на таких же, як і ми?

Для будь-якої хвороби душі і тіла є ліки. Для гріха образи - це прощення. На світі немає праведних людей, які б робили добро та зовсім не грішили. Гріхи і образи будуть існувати, поки ми живемо на землі, а не на небесах. Так що не намагайтеся виправити оточуючих – не вийде. Краще приймайте і безумовно любите їх такими, якими вони є, – це перший крок до прощення .

Другий крок до подолання образ – розуміння всієї глибини наших власних гріхів і значення тієї жертви, яку приніс Ісус Христос, щоб відновити наш зв’язок з Богом. Тому не варто ображатися на іншого, адже ти сам ще недавно був таким же, але Христос змилосердився над тобою. Будь і ти милостивий до інших.

Третій крок до прощення – ніколи не збирати образи, не зберігати їх роками і десятиліттями, а говорити з кривдником. Пробуйте, намагайтесь, пишіть йому в соцмережах і спробуйте зустрітись особисто. Навіть якщо це вкрай важко, треба шукати компроміси. «Пильнуйте себе. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, докори йому, а коли він покається, прости йому; І хоча б сім раз в день згрішить проти тебе і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, – прости йому »(Лк.17: 3,4).

Четвертий крок до прощення – молитва про звільнення від образи і побажання добра кривдникові. Звісно, це вершина християнського ставлення до життя. Любити ворогів (ми зараз не про російських окупантів, що кидають на нас ракети, а про близьких, що вчора були рідними, а сьогодні зробили негідний вчинок і ненавмисно образили) – то є непростою  наукою. Варто удосконалюватись й духовно зростати. На це уходять десятиліття, а іноді все життя, але перед Вічністю то всього лише одна мить. Не марнуйте дарма час. Особливо зараз, коли війна вносить корективи в наше спілкування.



Прощення – це коли ми знімаємо важкий вантаж неприйняття, гніву, ненависті, які таїли роками в своїй душі. Пробачити, полюбити кривдника – істинний шлях християнина. «Але вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, хто ненавидить вас, благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто вас» (Лк.6: 27,28). Прощення робить вільним. Це завжди ознака сильної людини. Вміти прощати і самому вибачитись – потужна ін’єкція від образ, яка дарує радість та щастя. «Коли ви зберігаєте образу на кого-то, ви прив’язані до цієї людини або ситуації емоційним зв’язком, яка міцніше сталі. Пробачити – це єдиний спосіб розірвати цей зв’язок і стати вільним», - пише Кетрін Пондер. Варто спробувати. Іноді справді стаються дива і воскрешаються душі. Віруючи люди знають це з власного досвіду. Віддайте все на розсуд Богові. Він знає як зробити краще. І не забувайте про слова Святого Письма: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить. Господь (Рим. 12:19).

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5363 5421 1533 9765

5159 3351 0939 4102