Можна розраховувати на помилування, а не на виправдання
11 серпня 2026
Ми продовжуємо друкувати уривки з книги про актуальні питання духовного життя людини «Досвід навернення. Метанойя о.Віктора Маринчака». Вона є в нашому храмі й її можна прочитати в церковній бібліотеці та навіть замовити поштою. Сьогодні ми хочемо порушити проблему прощення ворогів, покарання дітей за гріхи батьків, долання спадковості та інші важливі теми, які були висвітлені в цьому раритетному виданні.
- Господь казав, що буде карати дітей за гріхи батьків до третього-четвертого коліна. Чи страждають діти за гріхи батьків і як, взагалі, цю спадковість можна здолати?
- Якщо говорити про історичні процеси, то ми всі страждаємо через те, що необачний Богдан Хмельницький підписав угоду, не розуміючи, що робить. Він думав, що укладає угоду, а підписався у неволю. Богдан не врахував, з ким має справу. Це справді на його місці було важко тоді зробити. Ніхто, мабуть, не зміг би передбачити наслідків. Він думав, що це союз, а виявилось - неволя. У нас є ближчі наші прадіди, до яких прийшли комуністи і сказали: «Ми вам задарма віддаємо панську землю. Забирайте її собі». Саме в тому причина того, що зазнала поразки Українська Народна Республіка. Якби селянство не піддалося на цю провокацію більшовиків, то ситуація була би зовсім інша. Треба було Центральній Раді свого часу викинути таке саме гасло, аби переломити ситуацію. Необачне селянство думало, що здобуває задарма землю, а отримало неволю. Через якийсь час воно в буквальному сенсі слова було покріпачене комуністами. Від цього вибору страждає вже кілька поколінь. Наслідки історичного вибору позначаються на десятиліття, і ми досі їх відчуваємо.
- А в житті конкретної людини?
- Мені, безумовно, приходилось мати справу з такими випадками. Якось давно звернулась до мене одна сім’я, і вони почали розповідати, що їх постійно, одне за одним, переслідують нещастя. Ми посвятили все, що можна, помолились, пособорувались, вони прийняли таїнства, тобто зробили все, що належить у таких випадках. І в певний момент, у сімейному колі за чашкою чаю, вони просто так почали згадувати про своїх дідусів та бабусь. Кажуть: «був у нас один дід, так він же всі 20-ті роки минулого століття їздив по Середній Азії і рубав басмачів». Старше покоління тут і схаменулось: «ой, скільки ж йому вслід проклять прозвучало?». Раптом вони замислились, до якого коліна його проклинали. А рубати басмачів - означало звершувати колоніальну політику Радянського Союзу, тобто імперії зла. Отакий факт позначився на конкретній родині. Знаю я також інші, менш чи більш яскраві факти, коли люди відчувають, що тяжіє над ними не власне минуле, а їхніх батьків чи дідів.
- Як долати цю спадковість?
- По-перше, за тих батьків, дідів та прадідів, само собою, треба молитись. По-друге, в якійсь формі, за них треба також приносити покаяння. Є, скажімо, молитва по каяння українського народу, де йдеться про нерозумних наших пращурів. Хтось з них відкидав Бога, хтось служив сатанинській силі в імперії зла, хтось робив голодомори чи вчиняв розстріли. Можливо, через подібне покаяння за них щось зміниться. І нам треба приносити своє покаяння. Слід усвідомити, що покаяння припиняє незворотну силу повернення зла до тих, хто його вчинив. Оскільки раніше історичний процес йшов повільно, то вчинене кимось зло поверталось, можливо, на третє чи четверте покоління. Отже, припинити неминуче покарання за зло можна тільки покаянням.
- Під час війни ми постійно чуємо відому фразу: «не пробачимо - не простимо». Чи треба прощати Гітлеру, Сталіну, Путіну?
- Давайте поставимо питання радикальніше: чи треба прощати сатані? Я думаю, що ні. Диявол створив зло і продовжує створювати цих потвор, які йому служать. Він несе зло і насаджує його постійно. Окрема людина може розраховувати на помилування, а не на виправдання. Коли йдеться про прощення, то від Бога - це все-таки помилування. Натомість від людини справжнє, а не формальне прощення, означає, що ти, з одного боку, знаходиш можливість людину не тільки милувати, але й виправдовувати в її діях. З іншого боку, ти відновлюєш з цією людиною всю повноту стосунків. І ось тут ми повинні спитати словами апостола Павла: «Що може бути спільного між Богом і дияволом?» Що спільного між темрявою і світлом? Нічого! Чому я повинен виправдовувати людей, які пере творились на потвор з власної волі? Хіба вони попросили у нас прощення? Якби попросили, то у нас було би питання: прощати чи ні? Але про прощення там не йдеться. Бог прощає тих, хто просить прощення, а людина тим більше. Тому відновити з ними всю повноту спілкування, стосунків, дружби та братства з якихось ідеалістичних міркувань - неможливо. З ким відновлювати дружбу? З цими потворами, які своєї потворності не зреклись? Поставлене питання дуже принципове, складне і болюче. Зрозуміло, що краще не виголошувати гасла: «не забудемо - не простимо». Але насправді, якщо зречеться своєї потворності, схоче повернутись до образу Божого, скаже: «Простіть мене!», тоді у мене виникне питання і я буду його вирішувати в кожному конкретному випадку. Орду прощати не можливо — прощати можна людину.
Із книги «Досвід навернення. Метанойя о.Віктора Маринчака». Видання можна придбати в нашому храмі або при необхідності замовити поштою.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
- Господь казав, що буде карати дітей за гріхи батьків до третього-четвертого коліна. Чи страждають діти за гріхи батьків і як, взагалі, цю спадковість можна здолати?
- Якщо говорити про історичні процеси, то ми всі страждаємо через те, що необачний Богдан Хмельницький підписав угоду, не розуміючи, що робить. Він думав, що укладає угоду, а підписався у неволю. Богдан не врахував, з ким має справу. Це справді на його місці було важко тоді зробити. Ніхто, мабуть, не зміг би передбачити наслідків. Він думав, що це союз, а виявилось - неволя. У нас є ближчі наші прадіди, до яких прийшли комуністи і сказали: «Ми вам задарма віддаємо панську землю. Забирайте її собі». Саме в тому причина того, що зазнала поразки Українська Народна Республіка. Якби селянство не піддалося на цю провокацію більшовиків, то ситуація була би зовсім інша. Треба було Центральній Раді свого часу викинути таке саме гасло, аби переломити ситуацію. Необачне селянство думало, що здобуває задарма землю, а отримало неволю. Через якийсь час воно в буквальному сенсі слова було покріпачене комуністами. Від цього вибору страждає вже кілька поколінь. Наслідки історичного вибору позначаються на десятиліття, і ми досі їх відчуваємо.
- А в житті конкретної людини?
- Мені, безумовно, приходилось мати справу з такими випадками. Якось давно звернулась до мене одна сім’я, і вони почали розповідати, що їх постійно, одне за одним, переслідують нещастя. Ми посвятили все, що можна, помолились, пособорувались, вони прийняли таїнства, тобто зробили все, що належить у таких випадках. І в певний момент, у сімейному колі за чашкою чаю, вони просто так почали згадувати про своїх дідусів та бабусь. Кажуть: «був у нас один дід, так він же всі 20-ті роки минулого століття їздив по Середній Азії і рубав басмачів». Старше покоління тут і схаменулось: «ой, скільки ж йому вслід проклять прозвучало?». Раптом вони замислились, до якого коліна його проклинали. А рубати басмачів - означало звершувати колоніальну політику Радянського Союзу, тобто імперії зла. Отакий факт позначився на конкретній родині. Знаю я також інші, менш чи більш яскраві факти, коли люди відчувають, що тяжіє над ними не власне минуле, а їхніх батьків чи дідів.
- Як долати цю спадковість?
- По-перше, за тих батьків, дідів та прадідів, само собою, треба молитись. По-друге, в якійсь формі, за них треба також приносити покаяння. Є, скажімо, молитва по каяння українського народу, де йдеться про нерозумних наших пращурів. Хтось з них відкидав Бога, хтось служив сатанинській силі в імперії зла, хтось робив голодомори чи вчиняв розстріли. Можливо, через подібне покаяння за них щось зміниться. І нам треба приносити своє покаяння. Слід усвідомити, що покаяння припиняє незворотну силу повернення зла до тих, хто його вчинив. Оскільки раніше історичний процес йшов повільно, то вчинене кимось зло поверталось, можливо, на третє чи четверте покоління. Отже, припинити неминуче покарання за зло можна тільки покаянням.
- Під час війни ми постійно чуємо відому фразу: «не пробачимо - не простимо». Чи треба прощати Гітлеру, Сталіну, Путіну?
- Давайте поставимо питання радикальніше: чи треба прощати сатані? Я думаю, що ні. Диявол створив зло і продовжує створювати цих потвор, які йому служать. Він несе зло і насаджує його постійно. Окрема людина може розраховувати на помилування, а не на виправдання. Коли йдеться про прощення, то від Бога - це все-таки помилування. Натомість від людини справжнє, а не формальне прощення, означає, що ти, з одного боку, знаходиш можливість людину не тільки милувати, але й виправдовувати в її діях. З іншого боку, ти відновлюєш з цією людиною всю повноту стосунків. І ось тут ми повинні спитати словами апостола Павла: «Що може бути спільного між Богом і дияволом?» Що спільного між темрявою і світлом? Нічого! Чому я повинен виправдовувати людей, які пере творились на потвор з власної волі? Хіба вони попросили у нас прощення? Якби попросили, то у нас було би питання: прощати чи ні? Але про прощення там не йдеться. Бог прощає тих, хто просить прощення, а людина тим більше. Тому відновити з ними всю повноту спілкування, стосунків, дружби та братства з якихось ідеалістичних міркувань - неможливо. З ким відновлювати дружбу? З цими потворами, які своєї потворності не зреклись? Поставлене питання дуже принципове, складне і болюче. Зрозуміло, що краще не виголошувати гасла: «не забудемо - не простимо». Але насправді, якщо зречеться своєї потворності, схоче повернутись до образу Божого, скаже: «Простіть мене!», тоді у мене виникне питання і я буду його вирішувати в кожному конкретному випадку. Орду прощати не можливо — прощати можна людину.
Із книги «Досвід навернення. Метанойя о.Віктора Маринчака». Видання можна придбати в нашому храмі або при необхідності замовити поштою.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта