Будитель нації, що закликав до єднання

Для кожного українця знайомство з Тарасом Шевченком відбувається по-своєму і не завжди одразу. З роками його слово відкривається глибше: різке, чесне, без прикрас, але сповнене великої любові до людини й України. Тарас Шевченко не втішав і не заспокоював – він пробуджував. Саме тому його творчість актуальна і сьогодні, змушуючи думати, обирати сторону і брати відповідальність.

9 і 10 березня – дні осмислення його постаті. 9 березня ми згадуємо його народження, а 10-го – відхід у вічність поза рідною землею. Однак у травні ми відзначатимемо 165-ту річницю його перепоховання – повернення додому, в Україну. Це повернення стало не лише історичним фактом, а глибоким символом: дух поета завжди був і є з власним народом.



Шевченко надзвичайно точно відчував головну загрозу для України. Він без ілюзій бачив імперську суть московщини, її жадобу до чужої землі й зневагу до людського життя. Те, що він писав у ХІХ столітті, сьогодні читається як застереження і свідчення правди, яку століттями намагалися приховати. Його біль за Україну перегукується з нашими втратами, руїнами і випробуваннями теперішньої війни.

У 2026 році Шевченко звучить не як постать з підручника, а як сучасник. У час глобальної нестабільності, війни, зламаних ілюзій і переоцінки цінностей його слово знову стає опорою. Воно нагадує, що свобода не дається задарма, що гідність – вибір, а правда потребує сміливості. Саме тому до Шевченка повертаються в найкритичніші моменти історії.

Та, можливо, найважливіше його прохання до нас – єдність. Він розумів, що внутрішній розбрат нищить народ не меншою мірою, ніж зовнішній ворог. І зараз цей заклик звучить як життєва необхідність: триматися разом, чути одне одного і пам’ятати, заради чого ми стоїмо. Бо лише в єдності, взаємній повазі та любові народжується сила, здатна привести Україну до Перемоги. З Богом!
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5159 3351 0939 4102