Візантійська імператриця Феодора, що відновила шанування ікон в IX столітті після смерті свого чоловіка Феофіла, – запеклого іконоборця і єретика, – завжди цінувалась християнами. Вона зачислена до лику Божих угодників, а 11 лютого її прославляє Східна Церква. Але в історії була ще одна сановита Феодора, доля якої показує, як блудні сини і доньки через справжнє покаяння здатні прийти до Бога.

Другому священнику нашого храму, митрофорному протоієрею і капелану військового шпиталю о.Геннадію Рохманійку присвоєно чергове військове звання старший лейтенант. Щиро вітаємо отця з заслуженим відзначенням його діяльності та бажаємо йому довгих літ, міцного здоров'я, духовної сили і Божого благословення на благо Церкви і України! Аксіос! Допомогти храму ви можете, надіславши гроші ...

Ніякими заслугами ми не можемо покрити свої гріхи. Тому шлях до спасіння у нас пролягає через покаяння. Той, хто щиро кається, буде виправданий перед Богом. Безумовно, добре і треба виконувати правила, але якщо через те ти сам себе підносиш, то це є дуже великою помилкою. Про духовні настанови підготовчого періоду до Великого посту дивиться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У сучасному мовленні слово «фарисей» вживається здебільшого в переносному значенні: людина лицемірна, ханжа. А колись, у стародавній Юдеї, фарисей був послідовником релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних юдеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.

Кожен сплачую свою ціну. Вона буває страшною, але Бог надає нам надію. Ніколи не буває пізно звернутись до Нього. Вся наша недосконалість долається покаянням. Через нього Господь дає всю повноту благодаті. Іншого способу немає. Про тернистий шлях, що веде до спасіння дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Церква починає готуватись до Великого посту. Найближча служба називається мовою Уставу Неділею про Митаря і Фарисея. В Євангеліє від Луки, що читається в цей день на Літургії, нам розповідається про два різних ставлення до віри і Бога. Не випадково саме з цієї притчі і співом «Покаяння відкрий мені двері…» ми вступаємо в новий етап церковного життя.

Як відомо, Григорій Сковорода величав Харків Захарполісом. Любомудр вважав цього пророка дуже важливим і, напевно, не дарма. 8 лютого в календарі Церква вшановує святого пророка Захарії Серповидця. Під ним розуміють одного з 12-ти малих пророків, книга якого увійшла до канону Святого Письма.

Святий великомученик Феодор Стратилат, якого Церква вшановує кілька разів на рік, у тому числі 8 лютого, був відданий мученицькій смерті 319 року після Різдва Христового. У дослівному перекладі з грецької слово “стратилат” означає “високий воїн”, у літературному перекладі – “воєвода”, “воєначальник”. Про відважного воїна, що чинив спротив зброєю і духом у нашому матеріалі.

Прийняття оптики Бога є початком внутрішніх змін, за якими неминуче відбувається вихід із зони комфорту, переосмислення минулого та пошук нових сенсів. Дзеркало дозволяє побачити горизонталі, але Господь кличе нас стати іконою Вічності, де діють інші закони й зворотна перспектива. З позиції обивателя християнський світогляд може здаватись алогічним, оскільки тут не ...

У храмі все навколо нагадує про одночасне життя людей у двох вимірах: фізичному та духовному. Кожна посвячена річ, яку використовують під час богослужінь є певним прообразом чи знаком чогось більш суттєвого та важливішого. До речей, що мають символічне значення належить і кадило, про яке сьогодні ми поговоримо.

Вже у цю суботу ми зробимо земний поклін і вперше цього року лунатиме змістовна молитва про покаяння. Ми спробуємо опанувати ази цієї непростої науки. Намагатимося зробити хоча би маленькі кроки до покаяння. Про ріки живої води, які омивають твою душу, у промові о.Віктора Маринчака.

Чи любити своїх ворогів означає їх не карати? Ні, адже якщо я люблю себе, то це аж ніяк не значить, що маю уникати кари - аж до смертної. Якщо ви скоїли вбивство, то, додержуючись християнських засад, мали б здатися поліції і зійти на шибеницю. Тож коли суддя-християнин виносить комусь смертний вирок, а солдат-християнин убиває ворога, це, на моє переконання, цілком нормальна річ. Цієї думки я тримався завжди, відколи став християнином, задовго до війни, тримаюся її й тепер, у мирний час.