Хто з нас не подібний до розслабленого? Іноді цей стан триває багато років. Ми лишаємось наодинці перед всіма нашими випробуваннями. Але не треба боятись, бо зараз йдеться не про спасіння окремої людини, а про збереження цілого народу. Головне зберегти мужність, волю і прагнення свободи. Про позбавлення розслабленості й нашу непокинутість Богом навіть тоді, коли здається, що ми перебуваємо в повній самотності, дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Чому вбивають Христа, Його Предтечу, де витоки того жаху, який супроводжує Священну історію?», - розмірковує над вічними питаннями о.Віктор Маринчак. «Все починається з того, що людина створена вільною, у неї є дуже великий обшир свободи, причому, як для прийняття Бога, так й для того, щоб Його відкинути». Про можливість обирати між темрявою і світлом, наслідки доленосних виборів та нашу відповідальність дивіться у суботній проповіді настоятеля.

У четверту неділю після Пасхи Церква згадує зцілення Христом розслабленого. Про цю подію згадує лише покровитель нашого храму святой апостол і євангеліст Іоан Богослов, який повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята.

У суботу 25 травня Церква згадує третє знайдення (обрітення) чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, яке відбулося близько 850 року. Розповімо про це більш докладно.

25 травня Православна церква України вшановує пам’ять святителя Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського, якого ми постійно згадуємо на Богослужіннях як українського святого. Про життя і подвижницький шлях видатного церковного діяча у нашому матеріалі.

Вміння чекати, бути впертим, не зважати на обставини життя й трагізм часу, долати страх і безнадійність – все це чесноти, які людина випрацьовує роками, зміцнюючи характер, глибину віри та навички тримати удар. Неділя про розслабленого, що 38 років пролежав паралізованим біля чудодійної купелі, ще раз являє перед нами тему самотності.

В умовах повномасштабної війни, коли нам щоденно загрожують обстріли, ракети, дрони, відчуття неможливості контролювати, неможливості захиститися і захистити, невідомості й невизначеності майбутнього постає особливо гостро.

Знайти український храм у Харкові й досі лишається однією з проблем для воїнів, які захищають наше прифронтове місто від ворога. Після 27 місяців повномасштабної війни за вивіскою УПЦ в незламному Харкові продовжують ховатись московські церкви, де, як кажуть бійці: «В серці немає України». Про свій досвід пошуку в столиці Слобожанщини патріотичної громади розповідає воїн ЗСУ Роман, який вперше завітав до Іоано-Богословського храму ПЦУ.

«Вироблення шанобливого ставлення до тіла, яке призначене для Воскресіння при другому пришесті нашого Господа, є новим, що приносить у світ християнство. Тіло не остаточно захоплено смертю, воно може стати мощами і бути освяченим. Жінки-мироносиці все це чують серцем та своїм подвигом звершують служіння», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

На недільну Літургію до Іоано-Богословського храму ПЦУ міста Харкова завітав один із воїнів, який після служби заспівав пісню «Україно, молюся за тебе». Це варто побачити, щоб відчути атмосферу незламного міста, яке перебуваючи під щоденними обстрілами продовжує чинити спротив ворогу на всіх фронтах. На прохання парафіян приводимо відео і текст цієї пісні.

Ми починаємо усвідомлювати певні речі тільки тоді, коли зазнаємо тяжких випробувань, страждань і втрат. Поки людина не знає горя та болю вона не здатна багато чого зрозуміти. Нам відомо, що наслідування Христа можливо для кожного, але це передбачає, що ми перестаємо боятися смерті. Про подолання головного ворога людства і підстави нашої надії дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Страх є таким станом душі, який не приносить шкоди допоки ми його контролюємо. «Не бійся, тільки віруй!» - закликає Христос, і жінки-мироносиці склали свій іспит, ставши апостолами для апостолів. Війна ще раз підтверджує, що Любов перемагає страх. Ми можемо її висловлювати по-різному: в дії, слові, молитві.