15 листопада за новим календарем Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва, котрі здавна вважаються покровителями християнського шлюбу. Ці святі віддали своє життя за віру в Єдиного істинного Бога на межі III-IV століть християнської ери в місті Едесса, що у Македонії. Про їх життя небагато відомо, тому коротко згадаємо, чому в усі часи жінки цінували цих святих.

Війну неможливо винести за дужки, ворог лютує і жадає помсти, смерть щодня поповнює мартиролог новітніх Героїв, а зовнішні обставини не додають підстав для холоднокровного оптимізму. Проте переможна сила дієвої Віри і Любові, яка здолала пекло, попри всі раціональні чинники, вселяє небезпідставну надію.

15 листопада за новоюліанським календарем Православна Церква вшановує пам'ять преподобного Паїсія Величковського - українського подвижника, а також філософа-богослова, письменника та перекладача. Хочемо нагадати, що вперше акафіст українською мовою цьому великому українському святому був відслужений саме у нашому храмі. Переклала його з церковнослов'янської мови на українську наша парафіянка пані Лілія Киценко. ...

13 листопада Церква вшановує одного із своїх стовпів – святителя Іоана Золотоустого. Він мав "золоте" серце, бо «златоустами» не були названі ані Демосфен, ані Цицерон. Ніхто не відмовить їм у громадянській звитязі та в гостроті розуму. Але ніхто й не скаже, що серце цих людей настільки ж яскраво палало, як і їхні промови. Ми знаємо слова Спасителя, що «з повноти серця промовляють уста», а псалом говорить: «Мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого - розумність».

Не буває великого і маленького добра. Підтримати ближнього можна багатьма способами: вислухати у важких життєвих обставинах, пожертвувати кошти на благодійність, допомогти втілити мрію, повірити у себе та просто обдарувати добрим словом. Завдяки нашій вірі та підтримці від Бога ми долаємо труднощі, страхи і сумніви. Істинна віра є містком між людьми ...

«Душі всіх кого ми втратили перебувають у Божій любові. Тому нам немає чого боятися ні за ближніх, ні за себе. Ми просимо Господа здолати наші страхи, тривогу й смертну тугу через єднання з Його правдою. Якби ми по-справжньому в це увірували, то не боялись би нічого, а тільки дякували і казали: «Господи, Слава Тобі!», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

У двадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Луки, у якому розповідається про воскресіння юнака, сина жінки-вдови з Наїну (7,11-17). Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

Нам дається можливість не картання себе, а справжнього покаяння. Звертання до Бога, Який знає всі наші потаємні думки, розуміє тебе краще, ніж ти сам себе, бачить твої гріхи й чекає, щоб ти поставився до них належним чином і відкинув їх. Про звільнення від гріха та його наслідків і надію на свободу дивіться в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

9 листопада Церква вшановує пам'ять преподобного Онисифора сповідника, який жив в Київських печерах і прославився своїм подвижництвом. Існує розповідь про чудову подію, що сталася в роки ігуменства святого Пимена. Її умовно прийнято називати «Словом про Онисифора». Вона відбулась на завершенні його прославленого житія. При преподобному ігумені Пимені святий Онисифор був ...

Страждання завжди залишаються, минулий досвід нікуди не дівається, гріх неможливо виправдати, але ми можемо приймати випробування як виклики, що допомагають духовному зростанню. Християнство складається з питань не «За що?», а «Для чого?». Віра, моральні цінності, любов і жертовність є сенсовою відповіддю на сакраментальний запит «Навіщо?».

8 листопада за новоюліанським календарем Церква відзначає день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Час згадати верховного воєначальника Божих слуг, до якого у християн особливе ставлення.

Звернемо увагу на одне важливе, але часом небезпечне відчуття, яке особливо загострилося у багатьох українців з початком цієї війни, внаслідок тяжких життєвих випробувань і сильних душевних переживань. Йдеться про надмірне почуття провини, яке насправді може зруйнувати впевненість людини, надломити її духовні сили, буквально, «з՚їсти» зсередини.