Наслідки відпадіння людства від Бога були надзвичайно важкими. Тому до приходу Спасителя людям треба було так налаштувати свою свідомість та внутрішній світ, щоб відступило прокляття первородного гріха і з’явився Христос. Це був дуже довгий і складний процес, але людство, витримав всі випробування, зрештою почуло благу вістку «З нами Бог!»

«Той, хто не приходить на трапезу до Бога, той обов’язково потрапляє на бенкет до Ірода. Тому кожну неділю ми робимо свій вибір. Наше завдання почути заклик Господній і шукати Його. Важливо не розмінятись на тимчасове, тлінне, те, що минає, а зосередитись на головному», - о.Геннадій Рохманійко про наші зусилля на шляху пізнання Бога.

У неділю 17 грудня Православна Церква України вшановує Святих Праотців. Саме з цього дня безпосередньо починається підготовчий період до святкування Різдва Христового. Праотцями називають усіх старозавітних праведників, які рятувалися вірою в прийдешнього Месію-спасителя, сонм старозавітних святих, шанованих Церквою як виконавців волі Божої у священній історії до новозавітної доби.

«У найближчі дні підготовки до Різдва Христового найпростіше, що ми можемо, - це бути уважнішими один до одного. Подякуємо Богові, Який дає нам щось до столу, за наших рідних, дітей, за ту жертву, що Господь приніс й дав нам можливість дожити до передчуття свята. За радістю не забуваємо про терновий вінець», - передріздвяні роздуми о.Геннадія Рохманійка у суботній проповіді напередодні неділі праотців.

Служіння жінок, в тій чи іншій формі, відоме ще з апостольських часів. Найбільш відома жіноча посаду якраз мала назву діяконис, функції яких полягали в догляді за порядком, повчання жінок, допомога їм і священнослужителю при прийнятті таїнства Хрещення, виконання доручень єпископа тощо. Про жіноче служіння читайте у нашому матеріалі.

У неділю Православна Церква вшановує пам’ять святих праотців. В цей день згадуються всі родоначальники народу Божого, святі патріархи, що жили до Закону, даного на горі Синай, та під Законом – від Адама до Йосифа Обручника. Разом з ними згадуються ті, хто проповідував Христа – святі пророки від Самуїла до Захарії та Іоана Хрестителя, а також всі старозавітні праведники, що оправдані були вірою в грядущого Месію.

«Навіщо ходити в храм? У мене Бог в серці», - такі слова доводиться часто чути від людей, які далекі від Церкви. Але тут постає питання: наскільки обґрунтована така впевненість? Чого не усвідомлює людина, промовляючи подібні слова? Як пояснити їй, що прийняття святих таїн і відчуття Бога в серці, є речами ...

Жертовний подвиг подвижників, вірність Творцеві кращих представників обраного народу, виконання даних обітниць тими, хто був покликаний до здійснення місії, уможливили Боголюдську справу. Для натхнення до духовного боріння та відкидання провин Церква нагадує нам про цілий сонм великих мужів Старого Заповіту, що просіяли своїм богоугодним життям.

12 грудня християнський світ вшановуватиме пам'ять дивовижного святого, який прославив своїм життям Бога, втіливши Його головну Заповідь - любові до ближніх - святителя Спиридона, єпископа Триміфунтського. Про чудотворця, якого завжди дуже цінували в Україні і вважали рівним Святому Миколаю, наш сьогоднішній матеріал. І до сьогодні святитель, подібно до святого Миколая, ...

Після гріхопадіння людина зіткнулася з одним із його наслідків – смертю. Всі ми – смертні, до того ж, ніхто точно не знає, коли саме настане його час відійти у вічність. Ставлення до смерті дуже різне: одні бояться навіть говорити про неї («аби не накликати»), інші вирішують «жити на повну, поки є час», а хтось впадає у розпач і «з’їдає себе зсередини» ще за життя. Помиляються і перші, і другі, і треті. У смерті немає нічого страшного, якщо бути до неї готовим. Недарма преподобний Антоній Велик

Куріння – це шкідлива звичка, яка веде до узалежнення, примушуючи людину знову і знову шукати тимчасового задоволення, причому здебільшого для тіла, а не для душі. Отримуючи певну швидку насолоду, так само швидко людина її і «використовує», а відтак потребує нової й нової… Цей стан людину захоплює, і вона хоче його повторювати знову й знову. Це є залежність, мовою церковною – пристрасть, гріховна.

Юнак, одержимий багатьма гріхами і ведучи порочне життя, мав звичай молитися перед образом Пречистої, вимовляючи архангельське вітання: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою». Одного разу, збираючись знову на грішне діло, він раптом побачив, що зображення Божої Матері на іконі ожило, а у Божественного Немовляти відкрилися і кровоточать виразки на руках і ногах, з ребра Його також текла кров. На питання ураженої жахом молодої людини: «О, Пані, хто це зробив?» Богородиця відповіла: «Ти та інші без