5 вересня за новим календарем Церква вшановує пам’ять батьків предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна Предтечі – святого пророка Захарії та праведної Єлизавети. Це була дуже побожна родина, яка зіграла визначну роль в історії християнства. Вони походили з роду Аарона: святий Захарія, син Варахії, був священиком в Єрусалимському храмі, а свята Єлисавета була сестрою святої Анни, матері Пресвятої Богородиці.

Пам'яті Василя Стуса. Настоятель Іоано-Богословського храму о.Віктор Маринчак читає вірші поета. Зустріч відбувалась в рамках проекту «Метанойя» до початку повномасштабної війни. Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24. Приватбанк 4149 6293 1322 1459 5159 3351 0939 4102 або 5169 3305 1630 1279 РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА ...

Серед архіпастирів Слобожанщини XX століття провідну роль у відродженні українського православ’я зіграв митрополит Феофіл Булдовський. За радянські часи його ім’я каленим залізом викреслювалось з усіх підручників історії, хоч для церковного розвитку Харкова він зробив колосальний внесок, який досі ми ще до кінця не усвідомлюємо. Наше місто та його розвиток в релігійному житті неможливо уявити без цієї видатної постаті, про яку хочемо коротко розповісти

4 вересня Православна церква вшановує ікону Божої Матері "Неопалима купина". День святкування ікони співпадає з днем пам'яті святого пророка Мойсея, званого Боговидцем, який удостоївся бачити Бога на горі Синай. Історія цього образа дуже цікава і саму ікону часто можна побачити в храмах та приватних помешканнях. За переказами, першообраз ікони Богородиці ...

Як правило церковні люди чомусь більше люблять говорить про гріхи, ніж про чесноти. Хоча насправді християнину недостатньо просто не робити поганих речей, а слід творити добро і зменшувати кількість зла в цьому світі. Темна сторона життя та наші пороки є невичерпною темою для роздумів і покаяння, але сьогодні ми би хотіли акцентувати вашу увагу на добродетелях. Поговоримо про те, які бувають чесноти та як їх розвинути.

«Так, як дитина може прийняти Ісуса Христа, ми з вами в дорослому віці цього зробити вже не можемо. Вони наївні, простодушні, відкрити, чисті і готові приймати Царство Боже. Нам треба пам’ятати, що коли ми виховуємо наших учнів, то насправді в них те, чого ми прагнемо», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака в день знань 1 вересня 2024 року.

У недільному Євангелії ми знову бачимо відчайдушну людську потребу і нездатність Христових учнів зцілити людину. Нещодавно ми читали в Євангелії про те, що вони відчували, коли могли нагодувати народ, який оточував Христа; і запитали Його: "чому?" Чому вони так безсилі? Чому вони не можуть допомогти тим, хто з такою надією до них приходять?

В житті іноді доводиться все починати з нуля, писати на скрижалях історії з чистого аркуша, відкидати геть минуле, аби мати змогу рухатись далі. Останні години серпня є не тільки часом підведення підсумків, підготовкою до навчального року чи передчуттям церковного новоліття.

У неділю, 1 вересня, в нашому храмі після Літургії стужитиметься молебень перед початком навчального року. Нам треба бути справжніми батьками і навчитися любити дітей. Про те, чому наші люди не вміють любити, які це має наслідки і що ми можемо зробити, аби виправити ситуацію, - послухайте мудрі поради від о.Віктора Маринчака.

28 серпня за новим календарем Православна Церква серед інших подвижників української святині вшановує пам’ять преподобного Феодосія Печерського. Він був руками свого вчителя, преподобного Антонія, і серцем обителі, яка тільки починала свою славу - Києво-Печерської лаври.

Христовий заклик полюбити ближнього, як самого себе, – це не просто добра порада окремим людям в окремі випадки їх життя. Насправді, – це Заповідь Божа, яка має безумовний характер. У ній міститься не лише натяк на неймовірну глибину людської природи, але розкривається певна таємниця про людину, незрозуміла багатьом із нас ...

Ніколи не варто боятися зайти до храму, особливо коли ви відчуваєте потребу в цьому. Що ж до правил поводження тут – найперше слід шанувати святиню і людей, які там перебувають. Адже храм – це особливе місце спілкування з Богом, тож і ставитися до цього місця треба відповідно, аби ніщо не відволікало від цієї розмови ні вас, ні людей, що перебувають поруч із вами.