На наступний день після Успіння Пресвятої Богородиці Церква 16 серпня відзначає Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образа (убруса) Господа Ісуса Христа. Це урочиста подія з великими почестями була звершене у 944 році. А нерукотворний образ Ісуса Христа – це перша в історії ікона нашого Спасителя, створена не майстрами живопису, а Ним Самим через дотик Його обличчя до полотняної тканини (убруса). Тому в народі це свято називають «Спасом на полотні» або «Третім Спасом».

«Наше служіння має бути тим, що надихає. Воно повинно надавати натхнення, волю і силу. Ми повинні нести один одному духовну радість в тяжких випробуваннях, муках та, стражданнях. Зло йде до власної загибелі і само себе обов’язково знищить. Любов перебуває повік і Пресвята Богородиця своїм покровом захищає нас», - із проповіді на свято Успіння о.Віктора Маринчака.

15 серпня ми відзначаємо останнє Двунадесяте свято. Церква називає кончину Божої Матері не смертю, а Успінням – мирним сном, заспокоєнням. І не тільки не сумує, не плаче над Її труною, але тріумфує та співає радісні пісні Її відходу.

В народі говорять, що в людей можна придбати за гроші, то в Бога через молитву. Справді, молитва - це велика сила. Сам Господь Ісус Христос говорив, що через молитву можна випросити в Бога все потрібне нам для життя і спасіння.

У Бога ми постійно бачимо заперечення смерті. Вона не природна по своїй суті. Все наше життя, діяльність, справи любові є спротив головному ворогу, що намагається нищити і руйнувати. Але, як би не хитрував князь світу цього, скільки би не намагався ввести в оману, посіяти розбрат, запевнити, що «все пропало», компроміс зі злом неможливий, а смерть ніколи не стане останнім словом.

14 серпня Церква відзначає день пам’яті святого Михея, шостого із дванадцяти так званих малих пророків. Він жив у IX столітті до Різдва Христового в місті Мосфара (Мораша), до недалеко від Єрусалиму. Все своє довге життя праведник Святої Землі присвятив Богові. Михей почав служіння Господу ще юнаком і пророкував більше 50 років.

13 cерпня Церква згадує подію перенесення мощей преподобного Максима сповідника. В історії християнських подвижників цей святий займає особливе місце. Був момент, коли як і за часів святителя Афанасія чи святителя Василія Великого, підтримка віри залежала від однієї-єдиної людини. Максиму сповіднику відрізали язик, його жорстоко мучили та гнали різні правителі, але він зберіг Дух християнства і по праву вважається одним з вчителів Церкви.

Бути хрещеним батьком чи матір’ю – це почесно і відповідально. Батьки земні народжують дитину для земного життя, а духовні батьки приносять дитину до Божого храму, щоб вона отримала життя духовне. Земні батьки дають тіло дитині і будуть дбати за здоров’я і ріст, а хрещені батьки беруть на себе святий обов’язок дбати про душу християнина. Тому важливою є участь хрещених батьків у житті людини. Вони не тільки прирівнюються до земних батьків, а ще й в дечому і перевищують їх.

Церковний календар вказує нам, що 11 серпня – день пам’яті преподобного Федора, князя Острозького. Преподобний – це християнський святий, чиє земне життя завершилося у чернечому сані. Із церковного життєпису святого Федора Острозького, які зі скупих свідчень світських літописів та актових документів, дізнаємося, що він був другим із князів Острозьких, сином і спадкоємцем основоположника династії князя Данила.

Наше життя сповнене несподіванок, труднощів і трагедій. Усі випробування ще попереду, але треба йти. Спокійно і впевнено, з Божою радістю у серці та з любов’ю до того, на що ти наважився. Тоді буря може принести страждання і навіть вбити, але знищити тебе буде неможливо. Про віру, що долає всі перешкоди та змінює світ дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Як часто у житті піднімається буря, з’являються несподівані труднощі. Тоді нам здається, що Бог нас покинув, немає порятунку, ми тонемо… А Господь у цей час стояв високо й молився за світ і за тих, які внизу боролися з хвилями. Коли нам важко, Ісус стоїть над нами, не тільки молячись, але спускається і приходить крізь бурі життя із простягнутими для порятунку руками.

Людина є Образом Божим і тому відбиток Фаворського світла є в кожному з нас. Якщо воно затьмарюється й хтось не зберігає його, то це наша біда. Але милосердний Господь дуже часто прощає гріхи, щоб поновити Божественне світло, щоб воно сяяло від живих і тих, хто вже пішов від нас. Про знак надії в темні часи дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.