У недільному Євангелії нам розповідається про зустріч Господа з простою жінкою. Зауважимо, що вона йшла не в храм, не на молитву, не на якийсь подвиг, не на особливу добру справу, а просто прямувала за водою, як ходили тисячі жінок в усіх країнах. Але те, що сталося з нею було подією, яка перевернула не тільки її життя, а й багато доль інших людей.

8 травня кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто було перенесено в церкву святого Стефана, що була поблизу моря. Торжество перенесення святині супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, що збуджувало ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Через рік була збудована церква в ім’я святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Завтра ми відзначаємо день Апостола Євангеліста Іоана Богослова, який є покровителем нашого храму. Про посланників Божих ми, здається, знаємо багато. Між тим, якщо попросити пересічного вірянина назвати всіх 12-ті Апостолів, то вряд чи він згадає кожного поіменно. Симон Зилот є одним із дванадцяти обранців Христа. Цієї неділі 10 травня Церква його також буде вшановувати.

8 травня Церква вшановує апостола і євангеліста Іоана Богослова, який є Небесним Покровителем нашого храму. І хоча храмовим святом є 9 жовтня, цей день можна назвати малим храмовим святом, тож на нас чекають Святкова Літургія, і навіть, традиційна невеличка агапа з пиріжками та компотом.

Сьогодні наш храм є справжньою духовною фортецею Слобожанщини. Формула Апостола і Євангеліста Іоана Богослова, що «Бог є Любов» вже давно стала дороговказом спільноти, яка під час війна перетворилось також на капеланський центр, волонтерський хаб та місце сили сотень харків’ян. Причому не залежно від того, де зараз вони зараз перебувають.

У четвер 7 травня Церква згадує подію, яка увійшла в історію як згадка про явлення на небі Хреста Господнього в Єрусалимі. Цей драматичний момент життя християнської спільноти перших століть пов'язаний з тим, що після смерті святого рівноапостольного Костянтина Великого його син Констанцій ухилився в аріанську єресь. Це викликало серйозне збентеження ...

Святитель Іоанн Златоуст дав дуже зворушливу характеристику цьому старозаповітньому праведнику: «Немає нещастя людського, якого не витримав би цей чоловік, твердіший за будь-який діамант, що спізнав несподівано і голод, і бідність, і хвороби, і втрату дітей, і позбавлення багатства, а потім, зазнав­ши підступності від дружини, образ від друзів, нападу від рабів, у всьому виявився твердіший за будь-який камінь, і притому до Закону та Благодаті». Краще і не скажеш.

Чому треба ходити до церкви? Які існують псевдохристиянські забобони? Про ставлення настоятеля до чайлдфрі, політики, куріння коноплі, сумніви віри та інші питання сучасного життя дивіться велике інтерв’ю з настоятелем Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктором Маринчаком, яке підготували «Православні Східняки» від інтернет аудиторії.

5 травня Церква відзначає свято ікони Божої Матері «Невипивана чаша». Вона відома у всьому православному світі тим, що люди, які моляться перед нею, одержують благодатну допомогу Богородиці в боротьбі з пристрастю до алкоголю і наркотиків. У нашому храмі також є ікона «Невипивана чаша».

Бог приходить до нас не тоді, коли ми на вершині своїх досягнень, радості та щастя. Він входить в наше життя під час страждань, падінь і переслідувань. Тоді, коли лишається найменьше сил долати земний шлях. Віруюча людина не повинна потурати своїй слабкості. Не можна давати їй влади керувати над тобою. Про фізичне і духовне розслаблення дивіться в недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

У четверту неділю після Пасхи Церква згадує зцілення Христом розслабленого. Про цю подію оповідає лише покровитель нашого храму Іоан Богослов, який повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім зрозуміло, на яке саме свято Ісус прийшов до юдейської столиці, але найімовірніше, ...

Нам треба докласти своїх зусиль до Воскресіння. Якщо не буде у нас надії, то ми впадаємо у відчай і віддаємо себе на поталу темній силі. Якщо не буде у нас віри, то ми не спроможимось прийняти те, що дає Господь. А головне, щоб не втрачена була Любов, бо без неї взагалі все марно. Про реальність Воскресіння наших душ дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.