Апостольське читання цієї неділі продовжує той ряд настанов, які святий Павло дає коринфським християнам у відповідь на спокуси та незгоду, що виникли серед них. Одним з головних застережень, з яким Павлу доводилося боротися майже весь час свого служіння, було те, що він нібито не істинний, не справжній апостол. Основних приводів для таких думок було два.

На наступний день після Успіння Пресвятої Богородиці Церква 16 серпня відзначає Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образа (убруса) Господа Ісуса Христа. Це урочиста подія з великими почестями була звершене у 944 році. А нерукотворний образ Ісуса Христа – це перша в історії ікона нашого Спасителя, створена не майстрами живопису, а Ним Самим через дотик Його обличчя до полотняної тканини (убруса). Тому в народі це свято називають «Спасом на полотні» або «Третім Спасом».

«Дякуємо Господеві за кожен день, кожне випробування, кожне страждання, бо, долаючи їх, ми здолали самих себе, історичний шлях і щось здобули таке, що іншим способом не здобудеш», - із проповіді о.Віктора Маринчака на свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Притча про немилосердного боржника нагадує нам, щоб ми не пам’ятали про тих, хто нас образив, але пам’ятали про те, що борг цей завжди треба простити, тому що у вічності вже не буде цього моменту, а ми будемо осудженими, як той боржник, який не простив своєму боржникові. Нехай серцевідець Господь наш Ісус Христос допоможе нам і простить нас, як і ми прощаємо нашим кривдникам.

Смерть не повинна нас лякати. Для віруючої людини вона є переходом, а не знищенням всього єства. Всі, кого ми любимо і шануємо, так чи інакше обов’язково прийдуть до нас, щоб провести в інший світ. Відхід від життя є лише тимчасовим успінням. Ми засинаємо на короткий час, а потім Господь піднімає туди, куди людина заслужила. Про непримиренність зі смертю, плекання віри і любов, що ніколи не перестає дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака на свято Успіння Пресвятої Богородиці.

У першу неділю після свята Успіння Православна церква вшановує ікону Пресвятої Богородиці «Додавання розуму». За давньою традицією до неї звертаються з молитвою ті, хто навчаються або навчають, батьки учнів та освітяни. Також вона є покровителькою тих, хто страждає на душевні хвороби.

В Україні свято Успення Богородиці почитали ще з часів Київської Русі, та й найдавніша наша лавра – Києво-Печерська – має центральний храм Успення Богородиці. Інші лаври - Почаївська, Унівська і Святогірська - також названі на честь Успення. На Львовщині, до прикладу, чи не кожна центральна церква має відношення до цього ...

Під час війни природніше говорити про смерть, ніж про любов. Між тим, саме остання рятує, надихає і надає сил витримати всю похмуру реальність, з якою ми повсякденно стикаємось. Попри лихоліття часу, психологічну виснаженість та повну невизначеність майбутнього, історія розкриває перед нами справжні дива, подвиги жертовності, силу молитви та вияви самовідданості.

Християнське життя вибудовується ієрархічно в тій послідовності, в якій здійснюється наше спілкування з Христом, в тому порядку, в тому чині, яким ми наближаємося до Бога. Цей чин встановлений в Церкві. До нього можна доторкнутись, його пізнати, з ним з’єднатись та відчути на власному досвіді, завдяки тим практикам, що напрацьовані століттями.

13 cерпня Церква згадує подію перенесення мощей преподобного Максима сповідника. В історії християнських подвижників цей святий займає особливе місце. Був момент, коли як і за часів святителя Афанасія чи святителя Василія Великого, підтримка віри залежала від однієї-єдиної людини. Максиму сповіднику відрізали язик, його жорстоко мучили та гнали різні правителі, але ...

Нинішня молодь – інакша. І багато в чому вже не дорослі можуть її чомусь навчити, а вона – їх. Війна змінює все і всіх. Чимало речей переосмислюється та переоцінюється, і стає більш зрозумілим, що в цьому житті є найголовнішим, найдорогоціннішим, чого не можна повернути і що вартує більшої нашої уваги та підтримки.

Ми продовжуємо друкувати уривки з книги про актуальні питання духовного життя людини «Досвід навернення. Метанойя о.Віктора Маринчака». Вона є в нашому храмі й її можна прочитати в церковній бібліотеці та навіть замовити поштою. Сьогодні ми хочемо порушити проблему прощення ворогів, покарання дітей за гріхи батьків, долання спадковості та інші важливі теми, які були висвітлені в цьому раритетному виданні.