13 вересня в передсвято Воздвиження Чесного Хреста Господнього Церква вшановує пам'ять священномученика Корнилія сотника. Він жив в апостольські часи і про нього згадується в Новому Заповіті. Достеменних історичних даних про цього військового ми маємо небагато, але постать це настільки важлива, що його називають воїном, що відкрив двері Євангелія для всіх ...

Як сказано в одному з псалмів: «Життя людині сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят, і найкраща пора їх – труд і хвороби». Інколи йдеться про непосильну праця та випробування всіх різновидів. Але чеканню смерті ми повинні протиставити те, що має відповідну силу. Варто відповісти для себе, чи займає в твоєму образі світу горе, біда, страждання центральне місце? Про вертикаль до Неба дивіться в суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Під час війни кожен стає хрестоносцем. Захищати правду, мати духовну мужність, нести світло Христове туди, де панує темрява, - усе це покликання віруючої людини, яка не може стояти осторонь боротьби добра зі злом. Внутрішні переконання потребують практичного втілення. Недостатньо бути лише пасивним спостерігачем.

Цієї неділі ми будемо говорити про Любов. Всі знаємо, що означає відкрити своє серце людині – і бути відкинутим: ти мені не потрібний; може, ти і любиш мене,– що мені до того?! Я хочу бути вільним, я хочу бути самим собою, для чого мені твоя любов...

Реальність християнства є такою, що в кінці історії людство очікує Судний день. І хоча більшість людей у світі живе так, ніби цього ніколи не трапиться, — день цей настане, і для одних він буде днем трепету й жаху, а для інших — днем радості зустрічі з дорогим Господом. Що ми знаємо про останній суд?

Ми продовжуємо публікацію уривків із книги «Досвід навернення» про настоятеля Іоано-Богословського храму ПЦУ о.Віктора Маринчака. Священник-інтелектуал із університетського середовища з багаторічним педагогічним стажем та громадянською позицією розповідає про два крила свого життя: церкву і науку.

10 вересня Церква вшановує та прославляє одного з 70-ти апостолів першого століття християнства – Аполлоса. Його ім’я ще іноді перекладають як Апелій. У Новому Заповіті цей посланник Божий згадується неодноразово, оскільки він справді багато потрудився на ниві проповіді вчення Спасителя й зазнав слави ще за свого життя.

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

«Ми буваємо обраними Богом не за чеснотами і не за досягненнями, а тому, що можемо понести цей Хрест. Господь перевіряє нас і той, хто здатний, приречений на подвиг, жертву й іноді на смерть. Життя Діви Марії починається з невідомості. Як і Вона ми прощаємось зі своїми синами, які йдуть на Голгофу. Разом з ними ми долаємо неплідність нашої долі і життя», - із проповіді о.Віктора Маринчака на свято Різдва Пресвятої Богородиці 8 вересня 2026 року.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії святкується Церквою, як день всесвітньої радості. У цей світлий день, на межі Старого і Нового заповітів, народилася Преблагословенна Діва Марія, покликана від віку Божественним Промислом послужити таємниці втілення Бога Слова – стати Матір’ю Спасителя світу.

Під час Нагірної проповіді Господь наш Ісус Христос говорить: «Якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу» (Мф. 5: 39). Часто задають питання, так невже Спаситель закликав нас бути смиренними жертвами, мовчки зносити образи й підкорятися тим, хто сильніший, не захищаючи себе? Зовсім ні!

Сьогоднішній день спонукає нас подумати, а що таке чудо? Йдеться не тільки про надприродні явища. Єднання Бога з людьми може відбутись та вже відбувається, хоч є чимало тих, хто це не відчув і не повірив. Тому так багато покликаних, а мало обраних. Про явище Божої присутності, Його втручання в наш внутрішній світ і повсякденне життя дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.