У суботу перед Вербною неділею Церква згадує чудо воскресіння Спасителем праведного Лазаря. Він був братом Марфи і Марії й,жив разом із сестрами неподалік від Єрусалиму, у селищі Віфанія. Христос часто відвідував їх дім, а самого Лазаря називав своїм другом. Одного разу чоловік сильно захворів, і, коли звістка про це дійшла до Христа, Він сказав: «Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею» (Ін. 11:4)

3 квітня Церква вшановує ікону «Нев’янучий Цвіт». Цей образ по праву вважається одним з найпрекрасніших та зворушливих в православній іконописній традиції. Ласкава усмішка Богоматері, оточеної білими квітами, повертає радість життя, душевну рівновагу, дарує спокій, умиротворення, готовність подолати будь-які випробування. Невипадково саме на початку справжньої теплої весни Церква згадує цю дивовижну еладську святиню.

Заради життя світу ми повинні воскресати. Вставати з гробу як Чотириденний Лазар. Співати «Осанна», знаючи, що попереду Голгофа. Нести свій Хрест, пам’ятаючи сенс жертви, що веде нас до Великодня.

З огляду на практику в латинській традиції, де встановився звичай звершувати це служіння для тих, хто наближається до смерті, серед православних поширюється хибна думка, ніби це Таїнство свідчить про близькість відходу від світу цього. Єлеосвячення ні в якому разі не є Таїнством приготування до смерті.

Неправда, як і будь-яке зло, не володіє самодостатньою сутністю, воно є лише запереченням добра, запереченням чеснот, запереченням життя, а відтак – замість творення воно здатне лише на руйнування, якраз на те, чого прагне диявол.

Іноді доводиться чути, нібито, неможна хрестити дитину у Великий піст. Неправда! Не існує жодних заборон і обмежень у часі для звершення Таїнства Хрещення: хрестити можна у будь-який день року, незалежно від всіх постів та святкових днів, а також у будь-який час доби!

Останній тиждень Чотиридесятниці завершується в п’ятницю 3 квітня. Зранку в нашому храмі цього дня постовим чином служиться Утреня, потім звершується Таїнство Соборування, а далі Літургія Ранішосвячених Дарів. В суботу згадується воскресіння Лазаря і вже в неділю християни східного обряду святкують Вхід Господній до Єрусалиму. Про Богослужіння перед Страсним тижнем розповідає настоятель. Іоано-Богословського храму ПЦУ міста Харкова.

Якщо минулого року дата святкування Великодня у західних та східних християн збіглася в день 20 квітня (такий збіг буває приблизно раз на чотири-пʼять років), то в нинішньому, 2026-му, вона різниться. Відтак, християни західного, латинського, обряду святкуватимуть Світле Христове Воскресіння 5 квітня, а ми, християни східного обряду, православні – 12 квітня.

«Через всі трагедії і катастрофи, які ми проходимо нищиться наше почуття, але треба повертатися до любові. Коли ти повністю спустошений треба знов і знов приносити своє покаяння, яким і здобувається Царство Боже. Слід відкинути гріх та хоч на мить звільнитися від нього. Той, хто це пережив, добре знає, що саме в цьому полягає щастя нашого буття і його сенс», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Сьогодні після Літургії в нашому храмі за вічний спокій патріарха Філарета відслужили панахиду, яку очолив архієпископ Харківський і Слобожанський ПЦУ владика Митрофан. Дев’ять днів тому відійшов у засвіти видатний церковний діяч України. о.Віктор Маринчак згадав його шлях до створення помісної Церкви.

Наприкінці Великого посту Церква згадує історію дивовижної жінки, яка була блудницею, але своїм покаянним подвигом досягла святості. Свята Марія Єгипетська жила у VI столітті в Олександрії. Вона була відомою у всьому місті тим, що була повією і 17 років свого молодого життя вона присвятила блуду і розпусті. Про факти її непростої долі у нашому матеріалі.

Господь дає нам можливість відповідати за вчинені гріхи не покаранням, а покаянням. Саме через нього Він прощає й щирість покаяння ми просимо в молитвах, щоб Бог зарахував нам замість добрих діл. Наше Спасіння здійснюється тому, що маленька дівчинка, майже підліток сказала: «Я раба Господня. Нехай буде мені по слову Твоєму!». Про нашу Небесну Заступницю, яку приймає на себе тягар стати Матір’ю Божою дивіться в проповіді о.Віктора Маринчака в Акафісну суботу.