24 липня Церква вшановує святих братів страстотерпців Бориса і Гліба (в хрещенні Романа і Давида) - одних з перших наших святих, канонізованих Київською Церквою, молодших синів святого Володимира Великого - хрестителя Русі-України. За часів Київської Русі звичайна сім’я складалася, як мінімум, з 6-8 осіб. Як правило, сім’ї були дуже дружними ...

23 липня Православна Церква вшановує Почаївську чудотворну ікону Божої Матері. Вона відома всьому слов'янському світові: її шанують в Україні, Біларусі, Боснії, Сербії, Болгарії та інших країнах. Поряд з православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять католики і греко-католики. Є цей образ і в нашому храмі (він розташований праворуч, біля ...

22 липня вшановується пам'ять Святої Мироносиці рівноапостольної Марії Магдалини. Про цю дивовижну жінку написано чимало, втім ми пропонуємо ще раз згадати біографію той, яка одна із перших удостоїлася побачити Воскреслого Господа Ісуса Христа. Народилася вона в містечку Магдалини в Галілеї. Жителі Галілеї відрізнялися безпосередністю, палкістю вдачі та самовідданістю. Ці якості ...

Єрусалим - місто, що поділене між двома державами і трьома релігіями. Переживаючи події Страсного тижня, ми так чи інакше проходимо вулицями і стежками цього давнього міста, слідуючи за Спасителем. Поглянемо на визначні місця Єрусалиму часів Ісуса Христа.

Говорячи про старозавітних пророків, ми звичайно маємо на увазі тих із них, хто залишив після себе цілі книги, — це Ісая, Єремія, Єзекіїль, Даниїл й інші. Але свого роду засновником цієї традиції був інший чоловік, який зовсім нічого не писав і дуже мало говорив, але діяв так, що запам’ятався людям назавжди. Його ім’я — Ілля, воно означає «мій Бог — Господь», і це ім’я дуже точно описує його місію. 20 липня за новоюліанським календарем Церква вшановує цю Божу людину.

Християнство є релігією радості, але вона не може бути повною без віри. Саме віра є запорукою здатності витримати всі труднощі, випробування і жахи, які випали на нашу долю. Коли ти віриш по-справжньому, то думаєш одне: «Нехай буде воля Божа». Вона часто пов’язана з жертовністю, яка лежіть в підвалинах нашого світогляду і способу існування. Про підстави радості попри все дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Зі Святого Письма ми знаємо, що біля Христа завжди перебувало чимало людей. Ходили натовпи, які завжди щось від Нього хотіли. Напевно, двом сліпим чоловікам, про яких йдеться в недільному Євангельському читанні, було досить важко приступити до Спасителя. Їм залишилося тільки одне: голосно волати, щоби привернути до себе увагу Ісуса. І ...

Бог вимагає від нас не просто багато. Йдеться про все, що ти маєш, більше, ніж можеш, максимум на що здатний. Господь ставить перед нами іноді такі заповіді, які людина в простоті своїй не може, ані виконати, ані уявити, що їх реально здійснити. Про суворі вимоги Спасителя дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Основними джерелами до життєпису святої Макрини є твори її брата Григорія Ніського, який присвятив їй працю «Діалог про душу і воскресіння» – тут він викладає власне вчення, представляючи Макрину як «вчителя», який на смертному ложі пояснює науку про безсмертя душі, воскресіння і відновлення всіх речей – бо саме такі спогади збереглися в нього про момент її відходу до вічності.

Перші згадки про ладан в Старому Завіті зустрічаємо в книзі пророка Єремії, де ще оповідається і про царство Саба, звідки ладан імпортувався (Єр. 6: 20). У книзі Левит та пророка Єремії ладан згадується серед приношень ізраїльтянами не у священному сані, а також є вказівка на використання фіміамників (кадильниць), в яких спалювався ладан, а отже і на використання його священнослужителями за старозавітнім богослужінням.

Віра перемагає морок навіть тоді, коли, здається, що сліпота темряви відтепер назавжди. Коли немає перспектив і жодних шансів. Коли відчай перетворюється в звичку, а приреченість стає долею. «За вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29) – промовляє Спаситель сліпцям перед їх прозрінням. Вони скористались своїм шансом, відчули благодать і можливість виходити за межі закону.

Майбутня свята народилася в Малій Азії, в місті Антіохії в родині язичницького волхва. У дитинстві вона втратила матір і батько віддав її на піклування годувальниці, яка виховувала Марину у християнській вірі. Дізнавшись про те, що його дочка стала християнкою, батько в обуренні відмовився від неї. Так починався шлях великомучениці Марини.