Під час війни природніше говорити про смерть, ніж про любов. Між тим, саме остання рятує, надихає і надає сил витримати всю похмуру реальність, з якою ми повсякденно стикаємось. Попри лихоліття часу, психологічну виснаженість та повну невизначеність майбутнього, історія розкриває перед нами справжні дива, подвиги жертовності, силу молитви та вияви самовідданості.

Християнське життя вибудовується ієрархічно в тій послідовності, в якій здійснюється наше спілкування з Христом, в тому порядку, в тому чині, яким ми наближаємося до Бога. Цей чин встановлений в Церкві. До нього можна доторкнутись, його пізнати, з ним з’єднатись та відчути на власному досвіді, завдяки тим практикам, що напрацьовані століттями.

13 cерпня Церква згадує подію перенесення мощей преподобного Максима сповідника. В історії християнських подвижників цей святий займає особливе місце. Був момент, коли як і за часів святителя Афанасія чи святителя Василія Великого, підтримка віри залежала від однієї-єдиної людини. Максиму сповіднику відрізали язик, його жорстоко мучили та гнали різні правителі, але ...

Нинішня молодь – інакша. І багато в чому вже не дорослі можуть її чомусь навчити, а вона – їх. Війна змінює все і всіх. Чимало речей переосмислюється та переоцінюється, і стає більш зрозумілим, що в цьому житті є найголовнішим, найдорогоціннішим, чого не можна повернути і що вартує більшої нашої уваги та підтримки.

Ми продовжуємо друкувати уривки з книги про актуальні питання духовного життя людини «Досвід навернення. Метанойя о.Віктора Маринчака». Вона є в нашому храмі й її можна прочитати в церковній бібліотеці та навіть замовити поштою. Сьогодні ми хочемо порушити проблему прощення ворогів, покарання дітей за гріхи батьків, долання спадковості та інші важливі теми, які були висвітлені в цьому раритетному виданні.

Церковний календар вказує нам, що 11 серпня – день пам’яті преподобного Федора, князя Острозького. Преподобний – це християнський святий, чиє земне життя завершилося у чернечому сані. Із церковного життєпису святого Федора Острозького, які зі скупих свідчень світських літописів та актових документів, дізнаємося, що він був другим із князів Острозьких, сином і спадкоємцем основоположника династії князя Данила.

Докір Спасителя апостолам: «О, роде невірний і розбещений» спрямований до кожного з нас. Якщо ти хочеш сягнути пекла, щоб протиставити йому себе, якщо прагнеш сягнути Неба, щоб здобути найбільшу силу, – треба краще молитись і постувати. Господь не залишає нас ні в праці, ні в турботах, ні в радості, ні в горі. Про прохання надати сил, щоб вирішити наші проблеми, духовні обійми та Божі поради дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

9 серпня Церква вшановуж апостола Матфія. За переданням, він був народжений у Віфлеємі і під керівництвом Симеона навчався Закону Божого. Матфій був одним з 70-ти найкращих учнів Ісуса і пізніше разом з 12-ма апостолами став свідком зішестя Святого Духа.

У недільному Євангелії ми знову бачимо відчайдушну людську потребу і нездатність Христових учнів зцілити людину. Нещодавно ми читали в Євангелії про те, що вони відчували, коли могли нагодувати народ, який оточував Христа; і запитали Його: "чому?" Чому вони так безсилі? Чому вони не можуть допомогти тим, хто з такою надією до них приходять?

Господь закликає нас бути як діти. Вони безпосередньо, наївно і щиро покірні волі Божої та, всупереч всьому, безпідставно радіють. Дорослі повинні усвідомити, що смерті неможна долати нас. Діти про це, звісно, не думають, а просто повертаються до життя, творчості та натхнення. Будемо вчитися у них життєлюбству, щоб смертність не заволоділа нашою любов’ю.

Кожну п’ятницю в нашому храмі служиться молебень з акафістом великомученику Воніфатію. Серед парафіян його називають «проти пияцтва». Цей гріх, на жаль, дуже розповсюджений в нашій країні, але Церква знає як протистояти цієї спокусі. Можливо, приведена підборка матеріалів на тему пияцтва допоможе вашим знайомим та близьким подолати прикру залежність.

Безперечно, треба жадати більшого, посилювати вимоги до себе, піднімати планку, прагнути неможливого. Слід наважитись йти по воді, воліти пересувати гори, бажати втілювати найфантастичніші проекти, але Альфою і Омегою віри, як універсального ключа до чудес, є, як виявляється, молитва і піст. Причому останній розуміється не в гастрономічному сенсі, а в свободі від усього, що нас поневолює. За великим рахунком піст є часом служіння Богу молитвою і покаянням.