У другу неділю Великого посту Церква вшановує святителя Григорія Паламу . Архієпископ Фессалонікійський, народився 1296 року в Малій Азії. Під час турецької навали сім’я втекла до Константинополя та знайшла притулок при дворі Андроніка II Палеолога (1282-1328). Батько святого Григорія став великим сановником при імператорі, але незабаром помер, і сам Андронік взяв участь у вихованні та освіті осиротілого хлопчика.

Не може бути так, щоб ми не мали надії, бо потужність любові насправді сягає Неба. Бог розкриває розуміння цінності того, кого прийшлось втратили. Вся наша істота є запереченням смерті. Ми не знаємо, як це здійсниться, але в Духові та Істині станеться подолання розлуки і утвердження Любові. Про те, що робити з нашою скорботою дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака в першу поминальну суботу Великого посту.

Всі молитви і Богослужіння Великого Посту спрямовують нашу душу до тієї події, яка є метою цього важливого шляху - Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Але вже зараз, у дні Чотиридесятниці ми можемо стати перед Голгофою і пережити в співстражданні події Страсного тижня, завдяки особливому богослужінню, на якому читається Євангелія про страждання Спасителя. У неділю 8 березня починаємо служити чин Пасії.

У ці постові дні ми можемо з глибини свого духовного досвіду сказати: «Господи, Слава Тобі». Поки ми будемо покірні Його волі, то спасіння приходитиме в наше життя у тому розумінні, в якому Бог покладає його навіть через випробування, труднощі і страждання. Про вдячність на шляху віри дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Багато людей підтверджують, що у разі якихось негараздів, сімейних неладів і особливо коли «болить душа», ті, хто приходять до ікони «Споручниця грішних», після молитви перед нею одержують допомогу в своїй потребі та душевне полегшення, бо Вона справді є «Споручниця грішних»!

Втрата близьких завжди є трагедією, з якою неможливо примиритись. Смерть принципово протирічить Божому замислу. Порожнеча не здатна породити віру. Забуття не сприяє перемозі. Тління не може протистояти всеохоплюючої Любові. Витримати розлуку довжиною у Вічність іноді здається неможливим, але нам дароване додаткове екзистенційне почуття ірраціональної надії.

У неділю 8 березня під час Великого посту, одразу після закінчення Літургії та проповіді настоятеля, близько 11 години, в нашому храмі відбувається Пасія. В повній тиші, зосередженості та з запаленими свічками в руках парафіяни слухають євангельські історії про Страсті Господні. Змістовна і надзвичайна зворушлива служба, яку варто відчути серцем.

Кількість вірян Православної Церкви України постійно збільшується. Нова соціологія дає чітке розуміння тенденцій стосовно релігійних переконань наших співвітчизників. Можливо головним є те, що українці були і лишаються віруючою нацією. Якщо Бог з нами, то хто проти нас?

Порядок Богослужінь другого тижня Великого посту в нашому храмі не зовсім звичний. У п’ятницю 6 березня ми маємо вранці Утреню, яку служимо постовим чином. Також цього дня відбудеться таїнство Соборування і парастас напередодні поминальної суботи. Ввечері служимо Літургію Ранішосвячених Дарів. У неділю починаємо читати про Страсті Христові та служити чин Пасії. Більш докладно на відео розповідає настоятель.

Більше ніж тисяча років чеський народ молиться до святого Вацлава словами: «Не дай нам загинути!». Сьогодні це побажання є також і молитвою українського народу. В день перенесення мощів святого князя чеського варто згадати цього оборонця і покровителя, якого наші сусіди відзначають на державному рівні

2 березня Церква вшановує пам'ять святителя Іова (Борецького). Він був визначною постаттю в історії української філософської думки початку XVI- кінця XVII століття, прославленим представником шляхетного роду, культурним і освітнім діячем. Іван Матвійович Борецький народився у 1560 році в селі Гміна Бірча, яке на той час входило до воєводства Речі Посполитої. ...

Ми продовжуємо подвиг святого і великого посту, мета якого – не заборонити, а стримати, упокорити тіло, пристрасті, вивільнити дух з полону тілесних проблем й турбот. Люди доволі багато часу витрачають на піклування про тіло, щоби воно мало заспокоєння у відпочинку та сні, насичене їжею і питтям, було здоровим. Але часом ...