Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших Богослужінь Православної Церкви і є окрасою служб Великого посту. Її дійсно можна назвати серцевиною та найбільш характерним Богослужінням цього священного періоду. Власне, Літургія Ранішосвячених Дарів не є «літургією» у тому сенсі, в якому ми розуміємо Літургії святих учителів Церкви Василія Великого та Іоана Золотоустого, а являється особливим чином Причастя. Cаме тому ми останніми роками служимо її не вранці, як раніше, а у п’ятницю о 14.0

У покаянному каноні, який ми завершили читати сьогодні, найбільша увага приділяється саме чистоті серця, помислів і почуттів. Весь досвід Церкви та святих надавав Андрію Критському надію, що подібне можливо. Це надзвичайно важко, як в молоді літа, коли ми зухвалі й пристрасні, так і в зрілості та похилому віці. Про надію очищення сердець дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Псалтир розраджує у скорботі, незбагненно заспокоює душу, коли ми збурені та стурбовані. Псалтирем моляться за Батьківщину, за спасіння свого народу, своєї родини, окремої людини чи всіх людей, зважаючи на те, яку потребу ми відчуваємо першочерговою.

25 лютого Церква вшановує святиткля Тарасія, архієпископа Константинопольського. Завжяки йому вдалося зупинити нападки іконоборців. Він відкривав останній Вселенський Собор і біля місця його поховання відбувалося багато чудес. Про цього святого не часто згадують, але його життя достойно того, щоб ми розповіли про нього в Тарасів день.

Повторювання одних і тих же молитов під час покаянного канону – це є спосіб стукати в своє серце. Важливо достукатись, щоб воно відкрилось на зустріч Богові. Надзвичайно важлива наша тілесна участь в цих молитвах. Ми не тільки свою гординю смиряємо, а й велич Бога прославляємо. Про чудо воскресіння наших душ дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака в другий день Великого посту.

У четверту річницю початку повномасштабної війни, 24 лютого 2026 року, в Іоано-Богословському храмі Харківська єпархія ПЦУ разом з єпископами різних конфесій, очільниками області і міста вшанували наших воїнів та всіх, хто віддав життя за Свободу України! Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24. Приватбанк 5159 3351 0939 ...

Важливо розуміти, що піст – це не формальність, піст потрібен не Богові, а насамперед – нам. Він дозволяє замислитись, що важливіше, а що другорядне, він допомагає позбутися зайвого, що обтяжує, тяготить душу. В особливий час війни постування може допомогти нам зміцнитися, позбутися зайвих переживань, збільшити самовіддачу, укріпити наші внутрішні, духовні сили.

Весь чин постового Богослужіння дуже сильно відрізняється від того, що відбувається протягом всього року. Він переналаштовує наші душі на тишу, спокій, проникливість молитви і чутливість серця. Не треба думати, що все почуте ми повинні зрозуміти. Справа в тому, щоб осягнути цілісність покаянного служіння і канону, який почали читати в перший день Великого посту.

Великий Піст розпочинається з Покаянного Канону прп. Андрія Критського, який читається в храмах на Великому Повечір’ї. Більше ніж 1300 років Свята Церква завдяки цьому твору відкриває глибину покаяння. Цей канон можна описати як покаянний плач, що розкриває нам всю безодню гріха. Щоб налаштуватись на довгий шлях Великого Посту, який веде нас до Воскресіння Христового, варто, хоч один раз почути зворушливі співи: "Душе моя, душе моя, устань, чого спиш?"

Найбільшого з праведників Іоана Хрестителя Церква протягом року вшановує неодноразово. В трагічний для українського народу день 24 лютого згадуються події, які увійшли в історію як перше і друге знайдення голови Предтечі. Коли вбивство пророка покривавило бенкет Ірода, учні святого поховали його гідне пошани тіло (Мф. 14:11). Тим часом як главу Хрестителя на таці тиран підніс безсоромній Іродіаді, і та веліла закопати її в землю в негідному місці поблизу палацу Ірода в Махеронті.

Ми доходимо до розуміння, що Господь прощає не всіх. Не може бути нічого спільного між Богом і сатаною. В прощену неділю ми звертаємось до тих, хто має віру і любов, хто перебуває в надії, хто не хоче бути з ненавистю, злобою, темрявою і брудом. Про Царство Любові, яке дає нам можливість прощення дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

22 лютого 2026 року сиропусна неділя, яка передує початку Великого посту. За давнім встановленням Церкви у кожному храмі після вечірні відбувається Чин прощення. Під час нього християни за благочестивим звичаєм просять один в одного прощення образ, а у календарі цей день також називається спомином Адамового вигнання з раю.