Із притчі про блудного сина зрозуміло, що мудрий батько знає - спокуси ніхто не омине, від облуди та зваби втекти неможливо. Питання в тому, що робити далі? Як після падіння встати і рухатись вперед? Бачачи наше бажання та дію – Господь неодмінно вийде на зустріч. Головне не зупинятись.

На Всенічних у неділі, що є підготовчими до Великого Посту (неділю про блудного сина, м’ясопусну та сиропусну), Церква призначає співати Псалом 136 «На ріках Вавилонських». Він співається на додаток до звичайних урочистих і прославляючих Бога псалмів 134 («Хваліть Ім'я Господнє») і 135 («Ісповідуйтеся Господеві, бо Благий»), але до них за ...

В останній день зими високосного року Церква вшановує пам'ять преподобного Касіяна Римлянина, який за місцем народження та мовою, на якій писав, належав Заходу, але духовною батьківщиною святого завжди був православний Схід. В Віфлеємській обителі, розташованій недалеко від того місця, де народився Спаситель, Іоанн прийняв чернецтво. Після дворічного перебування в обителі ...

Дуже часто, коли ми бачимо поряд з іменами святих російські топоніми, виникає хибна думка, що вони належать до історії північного сусіда. Але, як правило, йдеться про українських подвижників, яких насильно заслали, змусили, схилили обставинами та церковною дисципліною перебувати в росії. Там вони не тільки творили подвиги праведності, але й чинили спротив імперії. Серед таких мучеників був святитель Арсеній (Мацієвич), митрополит Ростовський, якого церква вшановує 28 лютого.

Вчиняючи іспит совісті ми можемо зрозуміти, що вчинили в житті чимало злих і темних вчинків. Єдиний спосіб зняти їх тяжіння - не знаходити виправдання за свої гріха, а шукати помилування. Тому ми й просимо Господа в молитвах: «Боже, будь милостивий до мене грішного». Без дієвого покаяння спасіння неможливе. До цього ...

Здійсненням своїх обов’язків хвалитись не треба. Ти не герой і не подвижник. Просто звичайна людина, яка робить необхідне. Хто з нас може сказати, що він виконує всі десять заповідей? У нас немає підстав думати, що ми краще за інших. Про шляхи до спасіння, розуміння слів «помилуй мене грішного» та два стани душі на прикладі поведінки митаря і фарисея дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

«Сьогодні два роки повномасштабного вторгнення в тій десятилітній війні, що триває чотириста років. Йдеться про фундаментальне протистояння, яке можна розрішити тільки перемогою. Ворог хоче знищити все українське й в цій боротьбі між добром і злом вже принесено багато жертв. Тому нам треба набиратися мужності з розумінням того, що зв’язане кров’ю стоятиме вічно», - із проповіді о.Віктора Маринчака 24 лютого 2024 року.

Бог каже нам, що «Царство Небесне силою береться і хто застосовує зусилля здобуває його». Життя ставить перед нами різні проблеми і спонукає стати сильними. Воно змушує згадати, що ми маємо якусь дивну силу, оскільки є образом Божим, а Він не може бути слабким. Про наші можливості духу, які здатні здолати всі труднощі та перемогти напади ворога дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Ми звикли осуджувати і ставитися з презирством до фарисея: нам здається, що сьогоднішнє Євангеліє дає нам на це право – він нібито осуджений Самим Христом. Але ми забуваємо, чого коштувала пихата праведність фарисея йому і подібним до нього людям.

Кожна людина прагне бути щасливою. Насправді, йдеться не просто про наше бажання, а про обов’язок перед Творцем, який створив світ і дав можливість нам насолоджуватись його красою. Що ж таке щастя? У книзі «Досвід навернення» настоятель Іоано-Богословського храму о.Віктор Маринчак дає своє визначення цього омріяного стану душі. Спробуємо ще раз торкнутися вічної теми та хоч на деякій час в умовах війни відчути Боже покликання.

Найбільшого з праведників Іоана Хрестителя Церква протягом року вшановує неодноразово. В трагічний для українського народу день 24 лютого згадуються події, які увійшли в історію як перше і друге знайдення голови Предтечі. Коли вбивство пророка покривавило бенкет Ірода, учні святого поховали його гідне пошани тіло (Мф. 14:11). Тим часом як главу Хрестителя на таці тиран підніс безсоромній Іродіаді, і та веліла закопати її в землю в негідному місці поблизу палацу Ірода в Махеронті.

Попереду тривала й виснажлива війна. Подекуди нам навіть здаватиметься, що Господь гнівається та карає свій народ, але тільки Йому відомими шляхами Бог Любові веде нас до Спасіння. Які би вагомі не були причини для смутку ми не маємо права впадати у відчай. Треба продовжувати боротьбу зі силами зла і темряви