Бог благословив буття українського народу та дарував йому незалежну державу й незалежну Церкву. Третього лютого чотири роки тому відбулася знакова подія для українського православ'я – інтронізація Предстоятеля єдиної помісної Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. У духовній святині Києва – Софійському соборі – на Божественну Літургію ...

«У тому виявляєш ти свою віру, що виконуєш обов’язок і не чекаєш винагороди. Ми повинні уподібнитись Христові, щоб віддати все та вважати це благом. Біль і горе нам треба покрити любов’ю й у цьому не буде ніякої заслуги. Ми можемо дуже багато, що виявити свою віру!», - о.Віктор Маринчак.

Попри все, проходимо тест на людяність і лишаємося людьми. На противагу душогубам-нелюдам. Ми єдині в любові, а вони розрізнені зневагою і суперечками. Нам освітлює шлях любов, а їм засліплює очі ненависть. Тому ми бачимо шлях правди, а вони – сліпці. Тому ми знаємо, що з нами Бог, а вони – слуги диявола.

У великому інтервью з кореспондентом видання «Люк» настоятель Іоано-Богословського храму ПЦУ о. Віктор Маринчак розповів про ненависть до росіян, спасіння душ під час повномасштабної війни та головні цінності українців.

Для віруючої людини є природним намагатися освячувати всі аспекти її життя. Тому церква на прохання віруючих благословляє їх житло, засоби персування і робочий простір. Сьогодні пропонуємо поговорити про чин освячення житла: як відбувається і який несе символічний зміст.

В месяцеслові вони стоять поруч: преподобний Антоній Великий, якого називають батьком ченців (пам"ять звершується 30 січня) і його учень та спадкоємець, засновник скитського життя, преподобний Макарій Великий, якого Церква вшановує 1 лютого. Світлі зірки віри, що засяяли в пустелі.

«Кожен з нас платить ціну за свою Любов. Вона завжди жертовна і віддає всього себе, щоб ми продовжували жити. Спаситель її знає. Він бачить, що ти помилився та впав у відчай, спіткнувся і впав, можливо, навіть на деякій час зрікся, але це слабкість людської природи, але душа твоя продовжує прагнути Бога», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака в неділю про Закхея.

Сьогодні ми згадуємо розповідь про Закхея, про багатого, знатного чоловіка, який жив у малому містечку, де всі його знали. Він теж хотів побачити Христа, тільки він був такий малий ростом, що в натовпі йому було неможливо Його побачити навіть здалеку. І тоді він зробив щось, що є просто героїзмом: перед ...

«Ми по-справжньому пізнаємо смерть, коли помирає хтось найближчий. Всім нам доводиться переживати свої втрати. Невідомо, який тягар легше: йти на хрест та на тортури чи стояти при тому хресті і все бачити? Ми не знаємо, які страждання більші, але ті, хто пішов на смерть, зробили це заради любові», - о.Віктор Маринчак.

Приходячи на Літургію, ми замовляємо просфори, вживаємо їх вранці натщесерце та зберігаємо вдома як святиню. Втім, про те, як з’явилась ця християнська традиція і що цьому передувало, знають далеко не всі. Про агапе (грец. αγάπη) в історії загалі точилися серйозні суперечки і збиралися собори.

Любов сильніша за смерть. Ці слова в наші часи мають особливий сенс, бо тепер ми їх добре розуміємо. Любов – це запорука нашого майбутнього і дорога вперед. Вона є надзвичайним даром. Попри всі труднощі, жахи та небезпеки перед нами завдання зберегти Любов.

Наступну неділю вже читатиметься Постова Тріодь і Церква поступово почне готуватиме своїх вірних до Великого посту. Цього року він починається рівно через місяць - 27 лютого, а поки є час набратися сил і навести духовну оптику. Пам’ятаємо заклик Апостола Павла «Цінуйте час, бо дні лукаві» та робимо відповідні висновки.