13 cерпня Церква згадує подію перенесення мощей преподобного Максима сповідника. В історії християнських подвижників цей святий займає особливе місце. Був момент, коли як і за часів святителя Афанасія чи святителя Василія Великого, підтримка віри залежала від однієї-єдиної людини. Максиму сповіднику відрізали язик, його жорстоко мучили та гнали різні правителі, але він зберіг Дух християнства і по праву вважається одним з вчителів Церкви.

Бути хрещеним батьком чи матір’ю – це почесно і відповідально. Батьки земні народжують дитину для земного життя, а духовні батьки приносять дитину до Божого храму, щоб вона отримала життя духовне. Земні батьки дають тіло дитині і будуть дбати за здоров’я і ріст, а хрещені батьки беруть на себе святий обов’язок дбати про душу християнина. Тому важливою є участь хрещених батьків у житті людини. Вони не тільки прирівнюються до земних батьків, а ще й в дечому і перевищують їх.

Церковний календар вказує нам, що 11 серпня – день пам’яті преподобного Федора, князя Острозького. Преподобний – це християнський святий, чиє земне життя завершилося у чернечому сані. Із церковного життєпису святого Федора Острозького, які зі скупих свідчень світських літописів та актових документів, дізнаємося, що він був другим із князів Острозьких, сином і спадкоємцем основоположника династії князя Данила.

Наше життя сповнене несподіванок, труднощів і трагедій. Усі випробування ще попереду, але треба йти. Спокійно і впевнено, з Божою радістю у серці та з любов’ю до того, на що ти наважився. Тоді буря може принести страждання і навіть вбити, але знищити тебе буде неможливо. Про віру, що долає всі перешкоди та змінює світ дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Як часто у житті піднімається буря, з’являються несподівані труднощі. Тоді нам здається, що Бог нас покинув, немає порятунку, ми тонемо… А Господь у цей час стояв високо й молився за світ і за тих, які внизу боролися з хвилями. Коли нам важко, Ісус стоїть над нами, не тільки молячись, але спускається і приходить крізь бурі життя із простягнутими для порятунку руками.

Людина є Образом Божим і тому відбиток Фаворського світла є в кожному з нас. Якщо воно затьмарюється й хтось не зберігає його, то це наша біда. Але милосердний Господь дуже часто прощає гріхи, щоб поновити Божественне світло, щоб воно сяяло від живих і тих, хто вже пішов від нас. Про знак надії в темні часи дивіться у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

Віра є даром Божим, але водночас і плодом особистих зусиль кожної людини. Життя постійно ставить перед нами завдання, які на перший погляд можуть здаватись абсолютно нездійсненними. Втім, як би не було важко, болісно й нестерпно ми покликані до їх виконання та не маємо права впадати в маловірство. Попри всі труднощі ...

9 серпня Церква вшановує пам’ять апостола Матфія. За переданням, він був народжений у Віфлеємі та під керівництвом Симеона навчався Закону Божого. Матфій був одним з 70-ти найкращих учнів Ісуса і пізніше разом з 12-ма апостолами став свідком зішестя Святого Духа. Його не варто плутати з євангелістом Матфеєм, про життя якого нам відомо значно більше.

Людині не дано ампутувати свою совість. Кожним своїм вчинком вона співвідносить себе з вічністю. Але якщо ця вічність - Пасхальна, значить, ставлення до тіла стає радикально іншим. Яке воно повинне бути для християн? Пропонуємо одну із версій наукового погляду на цю проблему. Людина у всій її повноті - не сама ...

Новітня історія нашої церковної громади починалась зі свята Преображення Господнього, яке сьогодні, 6 серпня, вже у 35-й раз ми разом відзначили в храмі Апостола Любові. Народна назва Спас доволі точно відображає почуття, з якими люди приходять до духовної фортеці Слобожанщини. Ми прагнемо преображатись і спасатись. Освячення плодів, натхнений настрій і посмішки, попри весь жах війни, додаткова нагорода для тих, кому добре тут бути.

6 серпня Церква відзначає велике двунадесяте свято - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Що є Фаворське світло і як нам до цього ставитись? Спробуємо разом розібратися. Ну, й, звичайно, не забуваємо про дари природи, які освячуються в нашому храмі в цей день.

Фрукти після освячення не стають якимись святинями, як дехто вважає, предметом благословення є не стільки плоди, скільки сама людина, що їх виростила з милості Божої. Бо земля не сама собою є плідною, вона не сама собою породжує все, що необхідне людині для підтримання тілесного життя – плідною її творить Господь, через неї виявляючи піклування про нас.