«Господи і Владико життя мого! Духа недбалості, безнадійності, владолюбства і марнослів’я не дай мені!» Такими словами розпочинає святий Єфрем Сирін свою величну молитву. Чому ж починає він з прохання позбавити його недбалості (лінивства), наче і немає тяжчих гріхів, ніж лінивство?

Ритми осені найчутливіше відчуваються в листопаді. Повнота буття найглибше осягається серцем. Євангельські притчі найбільш розкриваються в простоті своїх максим. Недільна історія про багача і Лазаря демонструє, що є два різновиди гріха. Один, коли людина зовсім не вірить в Боже милосердя. Другий, навпаки, коли вона нічого не хоче робити сама, а тільки покладається на волю Господню.

«Навіщо ходити до храму, коли у мене Бог в серці?», - такі слова доводиться часто чути від людей, які далекі від церковного життя. Але тут постає питання: наскільки обґрунтована така впевненість? Залишити це питання без відповіді означало би визнати справедливість такого твердження. Тому спробуємо розібратись, чому відвідання храму для християнина є тим духовним камертоном, з яким ми завжди можемо звіряти стан своєї душі.

Постійний стрес, моральне й емоційне виснаження, пригніченість, підвищена тривожність або, навпаки, апатія і прояви депресії, невизначеність і непевність – такі реалії сьогоднішнього життя українського підлітка. За можливості – максимально приділяйте увагу своїм дітям і частіше розмовляйте з ними.

1 листопада за новоюліанським календарем Православна Церква України молитовно згадує пам’ять святих братів-чудотворців Косми та Даміана та їхньої матері преподобної Феодотії. Цікаво, що церква вшановує три пари святих, які жили в різні часи і в різних місцях, але Асійські найбільш відомі. Косма і Даміан народились в місті Егес в Арабії ...

Якщо ми не встигали чогось зробити в цьому житті, якщо робили помилки і вчасно не навчалися, то це тому, що поспішали і не мали терпіння. В теперішній час болю та тяжких втрат ми набуваємо найцінніший досвід цієї чесноти. Про шляхи нашого зростання, які дозволяють витримати і не зламатись дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маринчака.

Під час Гелловіну відбувається романтизація смерті та злих сил. Адже таке зло – «нестрашне і привабливе», і це сприяє зняттю внутрішніх табу, впливає на моральні орієнтири людини. Змінюється саме ставлення до смерті – тоді як християнство є вірою в перемогу життя над смертю через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а не через жарти над злими силами.

Звичайно, що всім нам є добре відоме пояснення цієї притчі, бо, якщо зерно – це Слово Боже, сіяч – Син Божий, а притча розповідає, яким чином діє Господь. Як ми бачимо у цій притчі, то сіяч поступає дещо нелогічно, бо більшість зерна є змарнована. Це ми, люди ХХІ століття, до будь-якої справи підходимо досить прагматично і перед тим, як до чогось взятися думаємо наскільки воно буде ефективно і який зиск ми будемо мати з тієї чи іншої справи. Проте, як бачимо, Бог, на відміну від нас, не боїться

«Бог знає, що по-справжньому ствердити щось в цьому світі можливо тоді, коли хтось готовий за це віддати своє життя. Це не повинно примиряти нас із загибеллю близьких людей. Смерть є ворогом, але ми повинні зрозуміти найглибший смисл того, що відбувається з нами зараз», - із суботньої проповіді о.Віктора Маринчака

28 жовтня за новоюліанським календарем Церква вшановує пам'ять преподобного Іова, ігумена Почаївського. Іоанн Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився близько 1551 року на Покутті у Галичині (Коломийщина) у заможній шляхетській сім’ї. Коли хлопцеві виповнилося десять років, він став послушником Угорницького Спаського монастиря, у якому після відбуття послуху став ченцем ...

Дата смерті святого вважається днем народження його у Вічності. Про українського златоуста Дмитра Туптало, який був митрополитом Ростовським, написано чимало. Його твори досі є канонічним зразком житія святих та незаперечним джерелом богословських праць. 28 жовтня є днем, коли праведник спочив, а тому ми хочемо ще раз згадати його внесок в церковне життя.

28 жовтня за новоюліанським календарем відзначають день великомучениці Параскеви Іконійської. Пам’ять про цю християнську постать особливо почитали на слов’янських землях. Параскеву, або ж, якщо перекласти, П’ятницю, вважали заступницею жінок.