Чому люди їдуть на фронт? Як за кілька днів пережити ціле життя? Чи можна через любов сховатись від трагічної реальності? – про це та багато іншого дивіться у фільмі за участю о.Віктора Маринчака «По кому подзвін» за однойменним романом Е. Гемінґвея 14 жовтня, о 18.30. Харківська філармонія.

Різни випробування до нас приходять, але кожне з них можна сприймати, як виклик від Бога. Питання, як ти відреагуєш на ту втрату, біль, страждання і зраду, що теж може бути посланням від Бога. Приклад Петра нам показує: спочатку смирення і покора, потім – страх та розуміння своєї недосконалості й, нарешті, рішучість, щоб залишити все та йти за Господом.

У вівторок, 9 жовтня, наша громада відзначає храмове свято. Історикам ще належіть усвідомити та дослідити, яку роль в житті Харкова зіграла Іоано-Богословська церква та її парафіяни. Перший український храм на Сході завжди був в авангарді всіх соціально-політичних та релігійних змін країни.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа. З сьогоднішнього Євангельського читання з такою силою і ясністю випливає те, що формує християнина, що характеризує його і що є чужим для нього. Християнин це людина, яка від Бога навчилася любити так, як на землі ніхто любити не може. Христос нам говорить: ...

На жаль, віра в Бога автоматично не гарантує стійкості психологічного стану людини, як не рятує від депресій та психологічних розладів задовільний матеріальний стан. Відомо, що в скандинавських країнах, де рівень життя вельми високий, показник самогубств один із найвищих у Європі.

У неділю, 7 жовтня, в нашому храмі відновляє свою роботу дитяча недільна школа. Оновлений склад викладачів, цікава програма, гнучкий графік навчання, коли батьки можуть молитись на Літургії, а дітлахи в цей час перебувають з вчителем, - все це дає підстави говорити про друге дихання нашої школи. Приводьте дітей та онуків у неділю на службу, бо «таких є Царство Небесне».

У вівторок, 9 жовтня, Івано-Богословська парафія відзначатиме храмове свято. Тривають приготування, поступово розбудовується наша церква, приводиться до ладу прилегла територія. У цьому році урочистого святкування громада вирішила не проводити – на то є свої вагомі причини. Про них та служби на тижні розповідає настоятель храму.

Чимало людей, навіть віруючих, не підозрюють, що відомі з дитинства молитви, до яких ми давно звикли, насправді мають надзвичайно цікаву, багатовікову історію. Знання цієї історії допомагає нам більш осмислено промовляти слова молитви, а значить – наповнює нашу молитву новою силою та змістом. Сьогодні наша розмова буде про «Трисвяте» – молитву, якою, серед інших, розпочинається чимало богослужбових чинів. Спочатку ми поговоримо про її зміст, а потім – про історію появи.

Кожне життя закінчується мукою. Кожна людина перед тим, як бути розіп’ятою, в тому чи іншому розумінні, зазнає тортур. Бо немає простої та легкої смерті і треба обов’язково пройти через страждання. Це не минуще і цього ми навіть не обираємо, але завдання людини піднятись над земним.

У сучасному світі, де панує зрада, безпринципність і культ споживацтва, історія про трьох дівчинок, яким було 9, 10 та 12 років може показатися дивною і навіть незрозумілою. Але тим-то й відрізняється християнин від звичайних людей, що він розуміє сенс жертовності, а мужність і готовність їти на смерть для нього не просто красиві слова.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогоднішнє апостольське послання каже нам, що той, хто убого сіє - убого й пожне, а хто сіє багато, той збере багатий врожай. І ось нам іноді здається "що мені сіяти, я убогий, як я можу сіяти, коли у мене нічого немає що ...

Великі старці радили завжди носити натільний хрест і не знімати його ніколи і ніде аж до самої смерті. «Християнин без хреста, - писав старець Савва, - це воїн без зброї, і ворог може легко здолати його».