Найбільш визначною подією в історії Грузії було навернення країни до християнства на початку IV століття проповіддю святої рівноапостольної Ніни. Світло Євангелія, принесене дівою Ніною до Грузії, як світильник, запалений від вогнів єрусалимського Храму, змінило й преобразило душу народу.

Часто чуємо: мало їм тих заборон, ще й пости понавигадували, щоб м'ясо не їсти і молока не пити. А як же жити? Невже весь сенс життя полягає в тому, щоб уникати будь-якої радості, щоб весь час знаходитись у понуреному стані?» Подібні думки озвучуються ще доволі часто за інерцією атеїстичної доби ...

У Богослужбовому колі є такий період, коли вже закінчився період Різдвяних свят і ще довго до Великого посту, який починається у цьому році аж 15 березня. Саме в ці дні Церква закликає віруючих порозмислити над своїм життям, зазирнути в глибини душі та згадати про найважливіші речі. До чого ми повинні прагнути дивіться у недільній проповіді о.Віктора Маричака.

Перші слова Христової проповіді ми чули сьогодні в Євангелії: Покайтесь, бо наблизилось Царство Боже…Зазвичай ми думаємо про покаяння як про скорботний стан, коли ми згадуємо те зло яке вчинили, той гріх, яким жили, всі наші власні неправди, і з сокрушенним серцем, з біллю в душі звертаємося до Бога про прощення, ...

В Іоанно-Богословському храмі служіться кілька молебнів, одна назва яких може привабити віруючих: за тих, хто ображає та ненавидить нас, за намноження любові, проти нечистих духів. Коли саме вони відбуваються і в чому їх сенс - наша коротка довідка.

«Час від часу в Богослужінні ми можемо і навіть повинні відчувати, що в духовному вимірі присутні при тій події, яку згадуємо. Благодать і Святий Дух являють нам себе в усій повноті та силі. Це є реальною присутністю Бога у нашому житті, чого прагне кожна віруюча людина», - о.Віктор Маринчак.

Одразу після Хрещення Господнього ми відзначаємо Собор Іоана Предтечі. Церква особливо прославляє цього святого та останнього пророка Старого Завіту, який передвістив прихід Спасителя.

Свято Богоявлення завершує Різдвяні святкування та є одним із найбільших християнських свят, яке святі отці назвали ще й Просвіченням. Адже Ісус Христос прийшов у цей світ, аби просвітити усіх нас Божим Словом: «Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм» (Мф. 4: 16).

Наближаючись до свята Богоявлення пам’ятаємо, що води Йордану є лише символом того правдивого омивання від гріхів, яке ми отримуємо через покаяння. Очистимо свою душу і доторкнімося до таємниці сходження Господа у цей світ. Пам’ятаємо, що тільки чисті серцем побачать Бога.

Попри мороз та карантин традиційне вітання на Богоявлення: «Христос Хрестився! В річці Йордані!» сьогодні лунало в нашому храмі. Православна церква звершує велике освячення води два дні поспіль - 18 і 19 січня. У вівторок, одразу після Літургії, будемо знову святити воду, а ось як виглядала Йордань після святкового навечір'я. Допомогти ...

Протягом останніх років 19 січня під час або після Великого водосвяття все частіше спостерігаємо таку картину: у водоймах влаштовуються масові пірнання й купання з метою «змити гріхи» в освяченій воді. Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення.

«Там, де панує фарисейство, обов’язково відбувається духовний занепад. Тому необхідно було пришестя Іоана, який дав поведінковий взірець, що таке покаяння і спокутування. Він став ангелом пустелі, щоб тарувати шлях Богові в наших душах», - о.Віктор Маринчак.