Ми вже згадували ікону «Троєручицю», яку Церква особливим чином вшановує кілька разів на рік. Але під час війни варто зробити акцент на її історії, яка власно й дала таку, здавалась би, дивну назву. Ікона «Троєручиця» займає поважне місце і в нашій церкві, бо кожен, хто хоч раз відвідав Іоано-Богословський храм ПЦУ не міг її не побачити.

Як християнка вона продемонструвала себе не в тому, як керувала державою, позаяк вона не вводила християнство як державну релігію, а в тому, як вона виховала свого онука. Те виховання принесло плоди - онук княгині Ольга урешті докорінно змінив історію Київської Русі.

Під час війни, коли ворог ракетами обстрілює українські міста, нищить храми, вбиває дітей, руйнує інфраструктуру важливо почути голос досвідчених військових капеланів, які багато років служать Богу і людям. У неділю громада Іоано-Богословського храму ПЦУ мала таку чудову можливість. До нас в гості завітав о.Василий, якого парафіяни вітали оплесками.

Духовний фронт — це не тільки молитва за ЗСУ, але й дієва допомога воїнам, пораненим, хлопцям та дівчатам, які контужені або переживають посттравматичний синдром. На жаль, маємо величезну кількість вдів, матерів, сестер загиблих бійців. Церква зараз може показати свою діяльність і багато допомогти громадянам.

Недільне Євангельське читання розповідає нам про два випадки зцілення Господом хворих людей. Одного разу це були два сліпці, а іншого - біснуватий, німий чоловік. Чому саме такі приклади показують нам євангелісти, коли хочуть розповісти про дива Спасителя?

«Те, що стає об’єктом твоєї любові воно як раз і визначає твою сутність. І тому хтось може відкинути свій хрест та нарікати на Небо, а хтось з довірою несе його, вручивши Богові свою долю і життя близьких. Господь чекає від нас кроку на зустріч», - із суботньої проповіді о.Геннадія Рохманійка.

Служіння жінок, в тій чи іншій формі, відоме ще з апостольських часів. Найбільш відома жіноча посаду якраз мала назву діяконис, функції яких полягали в догляді за порядком, повчання жінок, допомога їм і священнослужителю при прийнятті таїнства Хрещення, виконання доручень єпископа тощо. Про жіноче служіння читайте у нашому матеріалі.

23 липня віряни вшановують пам'ять Антонія Печерського. В дні правління святого рівноапостольного князя Володимира Господь явив Церкві Своїй світильника і монахам наставника – преподобного і богоносного отця Антонія Печерського. Преподобний Антоній народився в місті Любеч. Змалку пройнятий страхом Божим, він хотів стати монахом. Коли милосердний Господь заклав йому думки про ...

Здається, дуже зручно виправдати себе «маленькою» брехнею, «святою» неправдою чи злукавити задля «благої мети». Але немає різниці між «маленькою» і «великою» неправдою – бо природа брехні одна і «всяка неправда є грiх» (1 Ін. 5: 17).

Іноді ми не хочемо помічати очевидних речей. Ми, немов сліпі, занурюємось у звичний світ власних ілюзій, не бажаючи подивитись правді в очі. Вийти із зоні комфорту, подолати сталий спосіб існування, кардинально змінити життя – все це вимагає подвигу віри. Передусім у себе і, звісно, Бога, який не залишає нас в найважчі миті, коли, здавалось би, вже немає виходу.

21 липня Православна Церква вшановує мученицьку кончину святого великомученика Прокопія. Він жив у кінці ІІІ століття в жахливі для християн часи царювання Діоклітіана. Юнак отримав чудову освіту і був представлений імператору, після чого почав швидко підніматися по військовій службі. Але раптом сталась подія, яка перевернула все його життя.

Ми на своїй землі і захищаємо її поки є набої. Наближаємо нашу Перемогу справами, а всі інше віддаємо в руки Богові. Це дасть нам можливість зберегти свій душевний спокій, певну рівновагу в буремні часи і отримати духовну вакцину перед ненавистю та злобою, якою дихають наші вороги. Випробування роблять нас міцнішими. ...