Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших Богослужінь Православної Церкви і є окрасою служб Великого посту. Її дійсно можна назвати серцевиною та найбільш характерним Богослужінням цього священного періоду. Власне, Літургія Ранішосвячених Дарів не є «літургією» у тому сенсі, в якому ми розуміємо Літургії святих учителів Церкви Василія Великого та Іоана Золотоустого, а являється особливим чином Причастя.

Настоятель Іоано-Богословського храму взяв участь в медіа марафоні «Лютий LIFE», де відверто відповів на гострі питання сьогодення. Про страх, війну, каяття і чому ми повинні знищити ворога дивіться у великому інтерв’ю з о.Віктором Маринчаком.

На другому тижні Великого Посту в Іоано-Богословському храмі ПЦУ відбудеться кілька служб, які цього року ми ще не проводили. У п’ятницю вранці маємо першу Літургію передосвячених дарів, а в другій половині дня служимо Вечірню і чин Пасії з читанням Євангелія. У суботу проводимо Таїнство Маслособорування. Більш докладно про розклад розповідає настоятель.

Захиталися підвалини нашого світогляду. Треба щось зробити зі своїм розумом і свідомістю для того, аби узгодити між собою існування Бога й тим, що відбувається зараз: гибель дітей, садизм, руїни. Причому наш противник це робить під православними хоругвами. о.Віктор Маринчак у недільній проповіді пробує дати відповідь на проблему теодицеї.

Ми святкуємо сьогодні день Торжества Православ’я: не торжества православних людей над іншими людьми, а торжества про те, що Православ’я як світло - сіяє, немов вогонь горить, як життя - тече по усьому світі. І знову-таки: не лише наше церковне Православ’я, але щось набагато більше за те, що ми можемо вмістити.

Церковна музика звертається безпосередньо до душі. Є такі випадки, коли словом не візьмеш, розумом не осягнеш, ніяка дидактика не допоможе, а молитва, яка звучить в співі, сколихне серце. Харківська єпархія привітала регентку Іоано-Богословського храму.

Те, що відбувається з нами є часткою нашої провини та недосконалості. Несподівано суддя прийде і справа кожного виявиться. Всі наші діяння: падіння, пороки, гнилість, спокуси, яким ми піддались, вони на Суді Божому обнажаться. Немає іншого шляху до Спасіння, окрім як через покаяння. Про важливість часу Великого посту у суботній проповіді о.Віктора Маринчака.

У суботу першого тижня Великого посту ми згадуємо пам’ять святого, ім’я якого міцно пов’язане з Чотиридесятницею. А точніше – з першим тижнем Великого Посту, що колись навіть мав назву Феодорового. Свята Православна Церква підносить молитви до великомученика Феодора Тирона, який за часів Юліана Відступника застеріг християн від їжі, що була окроплена на честь поганських богів. На згадку про це, на вечірній службі в п’ятницю в храмах освячується коливо.

На вулиці ще лежить сніг, але передчуття весни і нашої Перемоги вже відчувається у березневому повітрі. Ми пережили надважкий рік війни, непросту зиму та перший тиждень Великого Посту. Українці явили силу Духу, яку сьогодні визнають мільйони людей в усьому світі. Попри втому, невизначеність, втрати й інколи нестепний біль нам слід ...

Впродовж Великого посту є чимало особливих молитов та Богослужінь, притаманних саме цьому періоду. Серед них і молитва святого Єфрема Сирина, якою ми молимось протягом всієї Чотиридесятниці. Спробуємо ще раз трохи поразмірковувати над її текстом.

Сьогодні ми завершили читання Великого покаянного канону, де показана вся різноманітність гріхів. Ця подія відбувається лише двічі на рік. У храмі вірні з запаленими свічами чують проникливий спів «Душе моя, устань, чого ти спиш? Кінець наближається». Для чого Господь кличе нас пробудитись дивіться у проповіді о.Віктора Маринчака.

Треба пробувати очистити свої душі. Немає безгрішних людей. Ти завжди можеш помилитись, щось зробити не так, виявити слабкість. Навіть, якщо ми не розуміємо, в чому саме згрішили, час від часу треба обов’язково просити про прощення. Про покаяння як зустріч з Вічним життям розмірковує о.Віктор Маринчак після читання третьої частини покаянного канону.